Джокер: Божевілля на двох

Фільм зловив море хейту на мою думку через те, що не попав на свою аудиторію. Що ж, він точно дуже своєрідний і не багатьом зайде.

Фільм не про сюжет, а про посил і мистецтво.

Основна думка, як я її для себе зрозумів - світ повний ненависті, але це не виправдання для ненависті, як і не виправдання вдягати маску, аби тільки тебе любили.

В кульмінації першої частини він одягнув маску, а в кульмінації другої - він її зняв.
І дійсно, за твої вчинки не відповідальний будь хто інший, окрім тебе.

"I was gonna blame everyone for this miserable life, but I can't do this anymore. THERE IS NO JOKER, IT'S JUST ME. I killed six people. I wish I didn't."


Кольори - 10/10
Сюжет - важко оцінити
Музика - тверда 8/10
В оригіналі Джокер реально гарно співає, а ще для фільму не писали пісні, а взяли золоті твори типу Сінатри, Армстронга і тд. Так що звучить класно, і танців майже нема. Коротше, на диво, мюзикл не зіпсував для мене фільм. детальніше

Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. Текст вашого коментаря занадто короткий. детальніше

Фільми з Хоакіном Феніксом впевнено винесли образ Джокера за межі коміксів. Попередній, зокрема, зумів показати іншу, неочікувану сторону персонажа, яка своєю історією тримала в напрузі і зацікавлювала. Тому й до цієї частини вимоги одразу були у всіх високими. І багато в чому варто віддати належне команді, яка працювала над “Джокер: Безумство на двох”. Тут і операторська робота з розставленням акцентів, і зміна кольорової гами відповідно до зміни подій, і пропрацювання костюмів з усіма, здавалося б на перший погляд, неважливими деталями... Одразу бачиш, на що пішов Хоакін Фенікс для ролі Артура Флека, а Гарлі Квінн у виконанні Lady Gaga не перетягує на себе основні емоції, а лише вдало відтіняє головного персонажа. Музичне оформлення навіть під час пісенних частин не дозволяє рівню напруги впасти.

І це могла б бути чудова психологічна драма, але... Але...
1) всі пісні у фільмах такого типу мають бути титровані! Це така ж частина фільму, а не просто муз.вставка, аби була. Підібраний текст показує сприйняття ситуації персонажем, його почуття та переживання, зміну ходу думок або й характеру вцілому. Якщо ж ти, як глядач, більшість не розібрав/недочув/не переклав, то ти можеш пропустити важливий сюжетний елемент чи акцент.
2) між 1 і 2 фільмом минуло достатньо багато часу, і виробники 2 частини не врахували цього. Якщо глядач не пам’ятає в подробицях 1 частини чи не дивився її взагалі, то для нього багато чого залишається незрозумілим: чому така підтримка соціуму і що саме вони очікували від Джокера; чому музика, пісні, образ шоу відіграють важливу роль; чому сміх - це здебільшого не сміх; і ще багато ін.”чому”.
3) фільм сповнений символів і спроб показати події очима (чи то хворою головою) Артура. Тому він такий в’язкий, деталізований, обмежений і гнітючий. В той же час нам обіцяли яскраву живу картину про становлення лиходія із + ще одним не менш активним персонажем. І в цьому ключова проблема представлення фільму, яка не тільки породила велику кількість розчарувань, а й не залишила шансів хорошій ідеї з потенціалом. Глядачі йшли дивитися сходження Джокера і не готові були перепроживати падіння Артура.

Що ж, в якомусь сенсі фільм “повторив” сам себе в реальності - він не знав до кінця як бути собою і не зміг бути очікуваннями інших.
детальніше

Невимовно природньо що публіка яка приходить у кіно поїсти попкорну наставила купу мінусів цьому кіновитвору. Впевнений, вони навіть не спромоглися додивитися до кінця цей беззаперечний шедевр. Багатогранний, багатозмістовний. Дуже людяний і дуже чуттєвий. Дуже музичний і живий. Дякую авторам за це відчуття життя у всій його несправедливості і жорстокості, ілюзорності і прагненні до звільннення. Ми усі трохи Джокери. Ми усі невимовно наївні і інфантильні. А ще твердошкірі і жорстокі. З нетерпінням чекатиму продовження. І дякую за музику, картинку, сценарій і каст. Вони усі чудові... детальніше

1. Складно передати відчуття від фільму... це варто відчути самому. Хтось побачив у цьому фільмі «мюзикл», хтось – «найгірший фільм року»... а я для себе знайшов трагічну та неймовірно сумну історію життя Артура Флека. За завісою «мюзиклу» прихована розповідь про те, як людина втратила себе, зламалася і не знає, куди йти і ким бути. Життя його зламало ще в дитинстві, коли він не знайшов опору, а його рідна мати не захистила його від жорстокого світу. Вона тільки зробила цей світ ще гіршим... Це історія про те, як одна звичайна людина вирішила стати тим, ким її хотіли бачити інші. Мати бачила в ньому невдаху-комедіанта, наглядачі у в’язниці очікували від нього жартів, а Харлі Квін хотіла бачити в ньому Джокера. Люди в Ґотемі також хотіли бачити Джокера. Але Артур не знав, хто він насправді, він тільки намагався бути тим, кого люблять... Це трагічна історія, і, можливо, музика у фільмі існує лише для того, щоб показати інший бік життя, де є радість і щось світле.


2. Фільм важкий, не для всіх, і не коміксовий, хоча й взятий з коміксів. Не розумію тільки тих, хто скаржиться на музичний формат — жанр давно відомий у США, і він має чимало шанувальників. Мабуть, людям з нашого боку океану цей жанр не зовсім до вподоби, адже зміст і відсилки в піснях не завжди так зрозумілі, як вони є зрозумілими для американців або для тих, хто добре знайомий з американським життям. У такому випадку це цілком природна реакція. Однак, на відміну від багатьох, я не вважаю, що фільм поганий, зокрема через музичний формат. Навпаки, саме через пісні Артур, Джокер, передає свої почуття — наприклад, у рядках «нарешті я знайшов ту людину, якій я потрібен». Цей момент мене зворушив. Як і казав спочатку, фільм важкий. Як давній фанат коміксів, я очікував іншого — не в сенсі, що це погано чи добре, просто іншого жанру. Тут жанр ближчий до психологічного трилера, що саме по собі непогано, хоча це не зовсім жанр коміксів. Я не розчарований, і сказати, що фільм сподобався чи не сподобався, було б недоречно. Можу сказати однозначно — фільм зовсім не безглуздий!

І користуючись нагодою, хочу побажати всім більше добра в житті та в людях. Доброта — це єдине, що має справжню цінність. детальніше