Рецензія №848

Комент виглядає як оду самозакоханості, а не аналіз фільму. Справді, дивно, як хтось із таким "глибоким" сприйняттям міг не помітити очевидних проблем цього "шедевру". По-перше, звинувачувати аудиторію в нездатності зрозуміти фільм лише тому, що вони критикують його, — це зухвалість, яка межує з абсурдом. Їсти попкорн у кіно — це не злочин, і це точно не причина, чому комусь фільм не сподобався. Може, проблема в самому фільмі, а не в глядачах? По-друге, давай чесно: "багатогранність і багатозмістовність" цього фільму — це лише красиві слова для прикриття сценарних дірок, а їх було багато, і надмірно затягнутих сцен. Чуттєвість? Ви про ті моменти, коли емоції героїв подаються настільки грубо і прямолінійно, що це більше нагадує дешеву маніпуляцію, ніж справжнє мистецтво? Ще ця фраза: "Ми всі трохи Джокери". Це баянисте кліше, яке звучить як спроба нав'язати глядачам псевдофілософію. Не треба виставляти себе інтелектуалом лише через те, що вас зачепила картинка чи музика. твоє право захоплюватися цим фільмом, але не треба ховати свої поверхневі думки за маскою "глибокого розуміння". Не всі, хто бачить недоліки, "нерозумні" — можливо, вони просто здатні помічати більше, ніж гучні слова й естетичну мішуру.