До зірок

Відчуття після перегляду - ніяке. Дуже довгий та розтянутий фільм. Другу половину дивився на х1.25, моментами на х1.5 швидкості. Були цікаві моменти. Загадковість Гг на початку була навіть інтригуюча. Але її не розкрили. Ще є зауваження до внутрішньої логіки персонажів та світу. Повно сюжетних дір і тому подібного.

Спойлери:

Самий кінець, тобто чувак реально провів без свідомості близько пів року, і просунувся під час посадки на землю? Без медичної допомоги? Без харчування? Га? Шо? Також куди поділись ступені ракети? Командний модуль повертається таким маленьким, томущо всі ступені скидає під час старту (це в нашій реальності). А по фільму ми бачимо що ракета НЕ модульна. Томущо весь внутрішній простір ракети це велике приміщення з харчами, спільною зоною та іншим.

Чого батько вирішив вмерти? Яка була мотивація? Чому він так чинив весь той час? Що він знайшов? Природа спалахів? Чому цього, ще одного, загадкового персонажа не розкрили? Весь фільм до цього підводили, але дзуськи. Відповіді на ці та інші питання ми не отримаємо.

Коли Гг нелегально заліз на ракету під час зльоту. По перше прискорення, хай на Марсі і суттєво менша гравітація та атмосфера. Але їх мало притиснути до стінки. Члени екіпажу мали залишатись на своїх місцях до завершення маневру (а не за 15 секунд до прискорення, щоб ту дівчину розмазало по склу). Гг мав би сидіти майже нерухомого доки маневри не закінчаться. Далі той придурок з пістолетом. Ти дебіл якого найняли за оголошенням? Чи чувак який тренувався багато місяців? Які бляха постріли в ракеті? Тим більше він мав знати що через салон проходять труби з токсичним газом. І що краще - намагатись схопити Гг, чи почати стріляти з ризиком вбивства цілої команди?

Самий початок. На хіба вам така здорова антена, якщо ніяких доказів існування позаземного життя незнайдено. Вона ж стільки бабла коштує що піпец. І та антена завалилася б, якщо не була прив'язана до здоровенної каменюки яка літає в космосі.

Яка мотивація директори марсу допомагати Гг? Якби Гг не сів би у ту ракету - нічого суттєво би не змінилось. Лише залишились би в живих, скільки, 5 чи 6 астронавтів. Не памятаю скільки їх там. Ви скажете - а дані які Гг приніс? Я скажу - цінність цих даних нам не пояснили. Сказали лише - "це дууже важливі дані".

О ще одне, що мене вкурвило. Та дослідницька біолабораторія. Сигнал сос, ніяких повідомлень з криками, в середині все дуже гарно і чисто. Лише в одному місці подертий мягкий борт. Якби на такій станції, реально втікла би тка хижа мавпа, і ніхто би не вижив. Тоді все в середині було би вкрито трупами, кровю та роздертими бортами. Але Доки Гг не побачив та мавпу - ні каплі крові. А капітан напевно сам хотів вмерти. Бо поки мавпа довбала його скафандр, він не подав ЖОДНОЇ радіопередачі про допомогу.

П.С. Я там прям бачив моменти з інтерстелара, але вони не чіпляли. Бо і відносини з дружиною нам не розкрили.

У мене поки все, доки ще чогось не згадав. детальніше

Якщо чесно, чекав від цього фільму чогось космічного у всіх сенсах — пригод, відкриттів, великої історії. А вийшло більше про самотність, тишу і внутрішні переживання. Це не екшн у космосі, це така повільна і дуже особиста подорож чоловіка до самого себе через нескінченні порожнечі.

Бред Пітт тут дуже хороший, реально тримає увесь фільм на собі. Його герой — замкнений, стриманий, трохи зламаний людина, яка шукає не стільки батька, скільки відповіді, чому все пішло не так у його житті. Атмосфера класна — космос виглядає реально величезним і байдужим.

Але треба чесно сказати: фільм дуже повільний. Місцями навіть занадто. Є окремі круті моменти — перестрілка на місяці, чи сцена на Марсі — але загалом це більше філософська притча, ніж пригода. І якщо очікувати драйву — можна розчаруватись.

«До зірок» — гарне, глибоке, але дуже спокійне кіно. Більше про почуття і самотність, ніж про зоряні пригоди. Не всім зайде, але свій настрій фільм має. детальніше

Якщо описати фільм одним словом - неоднозначний. Незважаючи на те що у картині зачіпають багато важливих проблем(батьки-діти, одержимість роботою, відчуженість від суспільства та інші), жодна з них не розкрита; просто вони є у головного героя і це б мало викликати відчуття спорідненості з персонажем Бреда Пітта?!- як на мене то мотивація нікчемна(пам'ятаєте це як у дитячому садку: тебе підводять до якогось хлопчика чи дівчинки і кажуть тепер ти будеш з ним(нею) дружити бо ви ходите до одного дитячого садку і одного віку), а можливо творці фільму й хотіли саме такого ефекту, щоб глядач був незацікавленим компаньйоном головного героя - напарником який не зможе, навіть якщо захоче, вплинути на розвиток подій. У фільмі є декілька епізодів з цікавим космічним фоном, цей фільм не стільки змушує замислитись як дає тему для роздумів, у будь-якому разі варто переглянути хоча б пів години щоб зрозуміти цікаве для вас таке кіно(якщо за 30 хвилин ви не побачите нічого цікавого для себе - сміливо вимикайте, весь фільм, аж до кінця, такий). детальніше