Дюна: Частина друга

Вдала екранізація, віддаю належне роботі Вільньова. Хоча перша частина мені все ж таки сподобалась трішки більше.
Як завжди, основна претензія - до не дотриманої "канонічності" характерів персонажів (хоча пан Вільньов, треба бути чесними, і повівся з літературним першоджерелом набагато шанобливіше за більшість інших режисерів). Тут дехто мав претензії до характера Джессіки - але, повірте, мати Пола набагато ближча до канону, ніж його кохана Чані. Можна було б запідозрити, що справа у всюдисущій "повістці", вимагаючій гендерного переосмислення і домінування "слабкої" статі - але у всесвіті Дюни і без того повно могутніх жінок. Одні лише Бене Гессеріт, які маріонетять герцогів та імператорів, селекціонуючи і розводячи їх як худобу, чого варті. Куда іще сильніше?

Ні, мабуть причиною змін в характері Чані стала пані Зендея, яка вирішила, що масштаб особистості персонажа не відповідає масштабу її таланту, і звернулася до сценаристів з вимогою "переписати". Канонічна Чані була сильним бійцем і люблячою дружиною, але точно не тим полум`яним політиком, що "в кожній бочці затичка", як у фільмі. Вона завжди йшла за Полом, а не йому наперекір. Зендеї це, мабуть, не сподобалось - от і стала екранна Чані чимось середнім між принцесою Зеною і Маргарет Тетчер)) Чесно зізнаюсь, саме цей висмоктаний з пальця конфлікт між канонічною люблячою парою і зіпсував мені злегка задоволення від перегляду.
Тому - вісімка замість десятки. детальніше

ну от хейтером не хочеться бути, але якщо хуєта, то наче і вибору нема(
відверто - 30 хвилин. більше не бачу сенсу витрачати час. по перше за 3 роки вже забув шо там було до того (добре що хоч себе ще пам'ятаю), а по друге - ну таке наче як в театр прийшов.. тобто вистава, а не кіно, але ж і актори - ... коротше авансовані пів години не окупились. може там далі і є якачь перлина, але вони просрали свій шанс втримати мене детальніше

Коли Денні Вільньов взявся за екранізацію "Дюни", було зрозуміло, що він спробує створити щось епічне та величне, і перша частина це підтвердила. Але "Дюна: Частина друга" — це саме той випадок, коли продовження піднімає планку ще вище. Вільньов вдалося розширити всесвіт Франка Герберта, додавши ще більше масштабів, напруги та візуальної краси.


Сюжет продовжує історію Пола Атріда (Тімоті Шаламе), який тепер заглиблюється у світ племені фременів і готується до вирішальної битви за Арракіс. Це не просто історія про виживання, а також про лідерство, самопожертву та прагнення відновити справедливість у світі, де всі, здається, грають свою гру. Зендея, яка у першій частині тільки "мигнула", тепер займає більше екранного часу, і її персонаж Чані стає ще важливішою частиною історії.


Тімоті Шаламе знову демонструє, що він ідеально вписався в роль Пола Атріда. Його внутрішня боротьба між долею та бажанням свободи відчувається у кожному кадрі. Зендея додає фільму свіжості, її гра стає все більш переконливою, а хімія між нею та Шаламе просто чудова. Ребекка Фергюсон, як леді Джессіка, продовжує вражати своєю силою та ніжністю, а Хав'єр Бардем в ролі Стилґара додає героїчної глибини.


Денні Вільньов підтверджує свій статус одного з найкращих режисерів сучасності. Його майстерність візуального сторітелінгу тут сягає нових висот. Кожен кадр "Дюни 2" виглядає як живий витвір мистецтва, з ретельно підібраними кольорами, приголомшливими пейзажами та епічними масштабами. Вільньов вміло балансує між екшеном та повільними, медитативними моментами, що дає глядачу час замислитися над величчю світу, в який він занурений.


Якщо ви думали, що перша частина виглядала красиво, то "Частина друга" — це справжня феєрія для очей. Вільньов і його команда знову перевершили самих себе, створивши пейзажі Арракісу, які вражають своєю реалістичністю та величчю. Костюми, технології та самі сцени боїв виглядають фантастично, але при цьому дуже природно. Немає відчуття "перенасиченості" CGI — кожен ефект тут працює на історію.


Глибина історії, яку вдалося передати без втрати масштабів оригінальної книги Герберта, — це безсумнівна перемога. Акторський склад, як завжди, на висоті, а візуальна складова — одна з найкращих у сучасному кіно. Вільньов продовжує розвивати персонажів, і навіть другорядні ролі тут мають свій значний вплив.


Єдиним недоліком можна вважати деяку повільність розповіді у певні моменти. Хоча це і дозволяє глибше відчути атмосферу, для деяких глядачів це може здатися затягнутим. Також сюжет іноді відходить від книги, що може викликати дискусії серед фанатів.


"Дюна: Частина друга" — це більше, ніж просто сіквел. Це епічна подорож, яка зміцнює франшизу і залишає глядача з бажанням побачити ще більше цього всесвіту. Денні Вільньов створив ще один шедевр, який варто переглянути не тільки заради сюжету, а й заради естетичної насолоди.

Мій рейтинг: 9/10

Фільм відмінно балансує між глибиною історії та приголомшливим екшеном. детальніше

Перша частина була нот бед, я б навіть сказав, шо мені сподобалося і було круто побачити такий формат і інтерпретацію, але багато моментів мене не задовільняли.
Друга частина в плані подачі сюжету мене дуже засмутила, особливо кінцівка.

Можливо я зануда, але, КНИЖКА КРАЩЕ ! ! !
Та, звичайно, фільм то фільм і тирипири, але ну бля )
Дуже примітивні ходи використані і вже скотилося в дорогий візуальний поп-корн без цієї ядучої атмосфери саме дюни детальніше

Затягнуто нудно і не цікаво. Ще й не закінчили.
Сама історія цікава і має в принципі можна зняти шедеврально, але не з цим режисером. Можна було сняти все в одному 3-х годинному фільмі, який був би сповнений подіями та тримав у напрузі глядача всі 3 години.
Що ми маємо? - 2 частини з різницею у 3 роки, незакінчену історію яку закінчать у третій частині через 3 роки.
(Аватар швидше знімають, але які там спецефекти...)
детальніше