Я - Легенда

«Я — легенда» — це похмурий і напружений постапокаліптичний трилер, який показує абсолютну самотність останньої людини в місті-привиді, що перетворилося на мисливські угіддя для кровожерливих мутантів. У центрі сюжету — військовий вірусолог Роберт Невілл, який залишається єдиним невразливим жителем Нью-Йорка після того, як жахливий вірус, створений як ліки від раку, знищив більшу частину людства, а решту перетворив на диких, світлобоязких монстрів.

Протягом трьох років Роберт щодня виконує одну й ту саму рутину: патрулює порожні зарослі вулиці на червоному мустангу з вірною німецькою вівчаркою Сем, полює на диких оленів серед небосхилів, шукає припаси в покинутих будинках та у своїй добре укріпленій лабораторії в підвалі невтомно випробовує сироватки на піддослідних зомбі, намагаючись знайти протиотруту. Його єдиним порятунком від божевілля стають розмови з манекенами в магазині та спогади про останній день евакуації, коли він втратив дружину та доньку. Проте крихкий баланс руйнується, коли лідер мутантів починає розуміти звички Невілла і влаштовує проти нього хитромудру пастку, змушуючи вченого вступити у смертельну боротьбу за виживання.

Фільм тримає глядача в напрузі завдяки моторошній атмосфері порожнього мегаполіса, затягнутого природою, якісним атмосферним ефектам та сильній, емоційній грі Вілла Сміта, який практично самотужки витягує всю драматичну вагу картини. Це глибока, меланхолійна та сповнена болю історія про межу між наукою і фанатизмом, ціну втрати найдорожчих і те, чим доводиться жертвувати заради спасіння людства, яке само себе знищило. детальніше

«Я — легенда» — науково-фантастичний роман жахів американського письменника Річарда Метісона, що мав значний вплив на формування в сучасній літературі та мистецтві образів вампірів, зомбі, популяризації жанру постапокаліпсису внаслідок пандемії, а також ідеї опису вампіризму як хвороби. Уперше роман виданий у 1954 роців. За його мотивами знято три фільми «Остання людина на Землі» (1964), «Людина Омега» (1971) та «Я — легенда» (2007); а також фільм «Я — Омега» (2007), який уважається неофіційною екранізацією фільму. Фільм «Я -легенда» має дві кінцівки: класичну і альтернативну.

«Я — Легенда» — постапокаліптичний художній фільм жахів режисера Френсіса Лоуренса (знята за сценарієм Марка Протосевича із змінами Аківи Голдсмана.). В головній ролі — Вілл Сміт. Він грає Роберта Невіла — військового медика, що намагається стримати розповсюдження жахливого невиліковного вірусу, який виявився результатом людської діяльності. Завдяки імунітету Невіл залишився єдиною людиною в руїнах міста, яким колись був Нью-Йорк…
Фільм 2007 року екранізацією назвати важко. Скоріше це фільм за мотивами книжки. Сценарій написали так, щоб зробити фільм несхожим на попередні екранізації та інші фільми про зомбі. Дію фільму перенесли з Лос-Анджелеса в Мангеттен (Нью-Йорк). Окрім значних сюжетних відмінностей від оригіналу, в фільмі є також логічні хиби, наприклад, прекрасний стан машин і прапорів на вулицях, хоча за 3 роки, згідно з сюжетом фільму, все повинно було покритися брудом та частково зруйнуватися від часу. З наукової точки зору нелогічним є наявність двох типів імунітету до одного і того ж збудника (імунітет до збудника в повітрі та імунітет до збудника, що потрапив у здоровий організм при фізичному контакті з хворим). Але якщо не зважати на такі хиби, фільм вийшов чудовим. Я вважаю, що це один з найкращих фільмів про зомбі-апокаліпсис.
В цій, «класичній», версії фільму немає прямого, 100 відсоткового хепіенду. Але залишається надія для всього людства. З точки зору драматургії кінець дуже сильний, але особисто у мене завжди на душі лишався неприємний осад.
Однозначно фільм потрібно дивитися. Крім того я раджу подивитися «Я – легенда [Альтернативна версія]». Фільм наче й той самий, а завдяки іншому закінченню і враження зовсім інше.
детальніше