Фуріоза: Шалений Макс. Сага

Фільм показує, як усе починалось — історію Фуріози до подій «Дороги гніву». Маленьку дівчину викрадають із зеленого краю, і з того моменту її життя стає боротьбою за виживання.

Аня Тейлор-Джой у ролі Фуріози виглядає сильно й холодно, без зайвих слів, але кожен її погляд каже більше, ніж діалоги. Кріс Гемсворт — повна протилежність: скажений, харизматичний і непередбачуваний.

Світ знову шалений: пустеля, бруд, бензин, рев моторів і вибухи. Але тут трохи менше безумства й більше історії. Джордж Міллер усе ще тримає стиль — кожен кадр як картина.

Фільм довший і спокійніший за «Дорогу гніву», зате дає зрозуміти, хто така Фуріоза і що зробило її такою.

«Фуріоза» — це не просто продовження, а окрема історія про втрату, помсту і виживання. Менше драйву, більше змісту, але дух «Шаленого Макса» нікуди не зник. детальніше

почну з того, шо я рідко втикаю всякі там трейлери перед тим як дивитись фільм, але тут я був прям підготовлений.
фільм, не можна сказати, шо чекав, но точно хтів подивитись.
⠀
до премєри фільму в ньому, для мене, було прекрасно всьо.
і анька, і хемсворд і те шо за кермом залишився джордж міллер, а то означало, шо вайб "скаженого тома(ой простіть-макса)" ми не проєбем.
я бачив парочку відосів, як знімали фільм і був ахуєвший від масштабів.
⠀
так от, всьо шо я очікував побачити і отримати я ОТРИМАВ.
⠀
ну по сюжету тут нєхуй навіть шось і писати, бо і в самому "максі" він не особливо важливий(ну принаймні для мене) то не фільм фінчера, який за рахунок сюжету і різних твістів тримає в напрязі, це міллер, тут ЄБАТЬ ЯКИЙ ДВІЖ!
⠀
аня тейлор-джой зі своїми очиськами, небагатослівністю і нереальною красою в перемішку з брутальністю і грязюкою дуже і дуже заєбісь Фуріоза, точно прикраса цього фільму.
⠀
кріс хемсворд. ну тут я можу сказати одне, роль "йобнутого тора" а саме такий він тут, правда без суперсили, йому дуже підходить теж, спостерігати було дуже цікаво, місцями смішно і взагалі не доєбацця.
⠀
ну і основна штука за шо можна закохантись в дане кіно це постійний двіж, дві години кайфу, крові, болота, пилюки і єбать яких крутих тачок, мотоциків і ше всяких інших хуєнь, які рухаються за рахунок бензину.
⠀
я не встиг моргнути, як пройшла перша половина фільму і з задоволенням додивився другу.
⠀
з мінусів, знову ж таки для мене, це така собі кінцівка. (нє я не про кінцівку ані тейлор-джой, я про кінець фільму) але то похуй, то чисто мій дойоб.
⠀
і ше я дуже не розумію, якого хуя фільм провалився в прокаті, я б з великим задоволенням сходив на нього в аймакс, бо там просто розйобіще, шо по звуку, шо по картинці.
⠀
тому, якшо давно не втикали шось "люте", то маєте таку можливість. детальніше

Джордж Міллер продовжує історію Шаленого Макса. Правда, у цій історії, без самого Макса... Ну майже.

Швидше це історія Пустоші, байкерів, шалених воїнів, міст-фортець, які у постапокаліптичному світі б'ються за паливо, воду, зброю та провізію. Ситуацію контролює Несмертан Джо, а інші банди стараються урвати і собі якийсь шматок пирога. Яскраві розбірки стаються час від часу без жодної переваги для певної із банд, та не загрожують владі Джо. Аж поки не з'являється шалений, відбитий на всю голову, проте хитрий, жорстокий і красномовний Дементус... І його доля тісно переплітається із долею молодої Фуріози, яка дуже хоче повернутися додому.

Прекрасне видовище погонь та екшну на фоні червоної австралійської пустелі ми бачили як в оригінальній трилогії, так і в новітньому "Максі". Міллеру вдалося вдруге підтвердити, що маючи хороший бюджет, він може забезпечити прекрасну динаміку, картинку та вражаючий механічний екшн з вибухами, автотрощами та відірваними частинами механіки та людських тіл. Кіно - просто насолода для очей, червона пустеля, прекрасна вдень та вночі, класна операторська робота, і постійний рух, напруга, які відчуваються навіть у статичних сценах.

Незважаючи на це, сюжет досить простий, це історія помсти на фоні бандитських розбірок, другорядні персонажі в міру тупуваті, головні - небагатослівні (не враховуючи героя Кріса Хемсворта) і конкретні. Аня Тейлор-Джой, як і її молода заміна, видають перфоманс без жодних слів, лише гнівним поглядом та мімікою, а також очима, які можуть ще раз запалити цей світ. Дементус, якого карикатурно втілив Хемсворт із накладним носом, - демагог, що, здається, зійшов з розуму, але разом з тим чітко бачить ціль і не шкодує жодних засобів, щоб її досягнути. Несмертан Джо - грає цю роль все своє життя, просто харизма і лють. Решта - по суті своїй масовка. Діалоги іноді досить примітивні, як і промови Дементуса, проте вони трапляються рідко та й, в принципі, відповідають розвитку сюжету.

Кіно плавно рухається від дитинства Фуріози до того часу, як вона стала тією амазонкою, яка була у попередньому творінні Міллера. І, варто зазначити, не залишає якихось питань та підводить до тієї історії, що була розказана у 2015-му.

Як висновок, хочу сказати, що маємо якісний приквел з хорошою і харизматичною акторською грою Тейлор-Джой та Хемсворта, надзвичайними екшн-сценами і погонями та незабутньою візуальною картинкою. Прекрасний зразок олдскульного пригодницького кіно, де краще менше тексту, а більше дії... детальніше