Рецензія №726

Джордж Міллер продовжує історію Шаленого Макса. Правда, у цій історії, без самого Макса... Ну майже.

Швидше це історія Пустоші, байкерів, шалених воїнів, міст-фортець, які у постапокаліптичному світі б'ються за паливо, воду, зброю та провізію. Ситуацію контролює Несмертан Джо, а інші банди стараються урвати і собі якийсь шматок пирога. Яскраві розбірки стаються час від часу без жодної переваги для певної із банд, та не загрожують владі Джо. Аж поки не з'являється шалений, відбитий на всю голову, проте хитрий, жорстокий і красномовний Дементус... І його доля тісно переплітається із долею молодої Фуріози, яка дуже хоче повернутися додому.

Прекрасне видовище погонь та екшну на фоні червоної австралійської пустелі ми бачили як в оригінальній трилогії, так і в новітньому "Максі". Міллеру вдалося вдруге підтвердити, що маючи хороший бюджет, він може забезпечити прекрасну динаміку, картинку та вражаючий механічний екшн з вибухами, автотрощами та відірваними частинами механіки та людських тіл. Кіно - просто насолода для очей, червона пустеля, прекрасна вдень та вночі, класна операторська робота, і постійний рух, напруга, які відчуваються навіть у статичних сценах.

Незважаючи на це, сюжет досить простий, це історія помсти на фоні бандитських розбірок, другорядні персонажі в міру тупуваті, головні - небагатослівні (не враховуючи героя Кріса Хемсворта) і конкретні. Аня Тейлор-Джой, як і її молода заміна, видають перфоманс без жодних слів, лише гнівним поглядом та мімікою, а також очима, які можуть ще раз запалити цей світ. Дементус, якого карикатурно втілив Хемсворт із накладним носом, - демагог, що, здається, зійшов з розуму, але разом з тим чітко бачить ціль і не шкодує жодних засобів, щоб її досягнути. Несмертан Джо - грає цю роль все своє життя, просто харизма і лють. Решта - по суті своїй масовка. Діалоги іноді досить примітивні, як і промови Дементуса, проте вони трапляються рідко та й, в принципі, відповідають розвитку сюжету.

Кіно плавно рухається від дитинства Фуріози до того часу, як вона стала тією амазонкою, яка була у попередньому творінні Міллера. І, варто зазначити, не залишає якихось питань та підводить до тієї історії, що була розказана у 2015-му.

Як висновок, хочу сказати, що маємо якісний приквел з хорошою і харизматичною акторською грою Тейлор-Джой та Хемсворта, надзвичайними екшн-сценами і погонями та незабутньою візуальною картинкою. Прекрасний зразок олдскульного пригодницького кіно, де краще менше тексту, а більше дії...