Нафта

Кінематографічна вежа. Чорна меса епохи капіталу. Пол Томас Андерсон подарував світові не просто фільм — він викарбував у целулоїді філософську симфонію про жадобу, віру та нищівну силу індивідуалізму. "Нафта" — це не просто драма, це пророкування. Це Книга Буття, переписана нафтою.

Один чоловік. Один шлях. Один Бог — у вигляді чорної рідини, що струмує з нутра землі. Деніел Плейнв’ю у виконанні Даніеля Дей-Льюїса — це не персонаж. Це архетип. Це демонічна форма життя, яка поглинає все людське, що трапляється на її шляху. Його обличчя — кам’яна гримаса цивілізації, що будує імперії з болю.

Музика Джонні Ґрінвуда — це пульс самої землі, ритм апокаліпсису, який звучить ще до першої репліки. Тут немає слів — лише важке, безвихідне буріння у плоті світу. Цей саундтрек не супроводжує — він керує. Як голос у пустелі.

А операторська робота Роберта Елсвіта — це кінематографічне пророцтво. Вона тримає дистанцію, даючи глядачеві відчуття холодної об’єктивності, а потім безжально наближається, коли правда більше не може залишатися за кадром. Земля розверзлася — і камера це бачила.

Цей фільм — не про нафту. І не про Америку. Це про людину, що загубила душу на шляху до влади. Про брата, якого ти зраджуєш. Про сина, якого ти відштовхуєш. Про Бога, якого ти викликаєш на двобій — і виграєш. Але тільки зовні.

"There Will Be Blood" — це антиєвангеліє капіталізму, де замість риби — нафта, замість води — віскі, а замість спасіння — абсолютна самотність.

Немає катарсису. Є лише правда. Огидна, нестерпна, але геніальна. Це фільм, який розчавлює — не своєю жорстокістю, а точністю. Він говорить не про героїв і не про злочинців — а про нас. У всій нашій гнилій, болісно чесній сутності.

І коли пролунають останні слова — “I’m finished.” — ти відчуєш: так, усе скінчено. Віра. Любов. Людяність. А кіно — тільки почалося. детальніше

Фільм про простого чоловіка, який піднявся від робітничого в копальнях до нафтового магната за умовно короткий термін. При цьому його супроводжував його син та, значно коротший час, знайдений брат. До кінця фільму головний герой доволі сильно змінився як особистість, що не можна не похвалити за окрему нотку реалізму.
Фільм сподобався, в особливості за локації та якість зйомки - картина просто таки насичена атмосферою місцевості "дикого заходу" та початку 20 століття. Також хочеться відзначити звуковий супровід, який у потрібні моменти підтримує напругу всього, що відбувається. Та знову ж таки, тиша зі звичайними "живими" звуками в деяких сценах була дуже доречною зі своїм реалізмом.
Не можу сказати, що тут було розкрито багато персонажів - здебільшого лише Елай та Деніал. Але при цьому всі інші персонажі дозволили побачити повну картину цих двох особистостей. Дей-Льюїс впорався зі своєю роллю просто на всі 100 - від головного героя неможливо відірвати очей. Щодо цього ж головного героя думки точно постійно будуть розходитися: хтось вважатиме, що його зіпсували гроші, а хтось - що він таким народився. Особисто я схильна до другого варіанту, через його палкі промови в кінці. І власне найкраще в цьому фільмі лишили на десерт - в кінці була розкрита таємниця з матір'ю Х.В. і також не обділили увагою братів Сандей і що з ними сталося.
Фільм раджу переглянути саме за його атмосферність та неперевершену акторську гру. детальніше