Диявол носить Прада

Щойно переглянув «Диявол носить Prada» – і чесно кажучи, це дві години марнування часу. Фільм, який оспівує гламурну жорстокість і підлабузництво, подається під соусом мотивації, але насправді викликає лише роздратування.

Головна героїня – талановита, амбітна дівчина, яка зводиться до ролі персональної прислуги для багатої, холодної та абсолютно бездушної шефині. Її щоденні приниження показані як щось "необхідне" для досягнення успіху. Та яке там зростання? Вона просто вчиться мовчки ковтати зневагу та приносити каву, втрачаючи себе заради роботи, яка її навіть не надихає.

Міранда Прістлі – це не образ сильної жінки, як її намагаються змалювати. Це егоїстична тиранічна фігура, яка звикла до того, що всі кланяються її "великому" смаку. Але що в її поведінці гідне поваги? Вона просто ще один токсичний бос, який прикривається статусом, щоб знищувати підлеглих. детальніше

СПОЙЛЕРИ
Цікавий сюжет, хороші актори, приємний візуальний ряд і музичний супровід. Але основна мораль вельми розчаровуюча.
"Ти всім подобаєшся, доки ти зручна" - ось девіз цієї картини.
Енді - молода, кмітлива, талановита дівчина, яка тверезо оцінює свої можливості у великому світі, має чітку мету в житті і знає, як її досягти. Але щойно вона береться до втілення своїх цілей - її оточення починає комизитися. Батько не схвалює старань доньки, хоча вона пояснює, що це важливо для досягнення її мрій; друзі скаржаться і кепкують, бо подруга тепер не може цілковито віддатися посиденькам у барі; коханий хлопець скніє, бо його дівчина старанно працює і займається собою. Жодної підтримки лише тому, що для Енді на першому місці вона сама, але в цієї дівчини, безперечно, вольовий характер і висока адаптивність, бо вона неухильно тримається свого шляху.
Міранда - покровителька світу моди - довгий час зображується як особа вельми бездушна й цинічна, доки не відкривається своїй помічниці, як нещасна жінка, яка розлякує чоловіків. З її вуст так страдницьки звучать слова про те, що чоловіки втомлюються від її робочої діяльності, а весь світ її за це засуджує, хоча ця жінка достатньо розумна і самодостатня, щоб не зважати на такі дурниці. Це досить помітна спроба промивання дівочих мізків, бо ж, як нам усім відомо, чоловіків-бізнесменів, дружини й діти яких майже не бачать їх через роботу і терпляче чекають уваги до себе, ніхто не засуджує.
Енді, налякана словами керівниці, що всі хочуть такого життя, дає від неї драла. Це другий неприємний дзвіночок, оскільки, добре поміркувавши, ми не знайдем нічого поганого ні в самій Міранді, ні в її життєвій позиції, лише морок, який напускає на це все суспільство з його стереотипним мисленням. А вишенькою на торті стає миттєва згода головної героїні податися за своїм кавалером в інше місто, де йому запропонували кращу роботу. Так, за тим самим кавалером, якого так зачіпали кар'єрні старання Енді.. Чи замислився він хоч на мить, погоджуючись на нову роботу, що для його дівчини такі зміни не до смаку, можливо їй подобається це місто, в неї тут друзі, робота, розваги, улюблені місця..? Навряд. Бо ж нас навчають, що жертвувати своїми інтересами й мріями повинні саме дівчата. Більше того, Енді вибачається за те, що так наполегливо йшла до своєї мети і займалася собою, ніби це якийсь страшний злочин. Жазливо помилкова думка, яку давно вже слід вибити з людських голів.
Враження від стрічки лишились неоднозначні, проте загалом фільм хороший. Для тих, хто вміє жити своїм розумом. детальніше

Колись давно в студентські роки коли я ще не мала досвіду роботи, цей фільм здавався мені мотивуючим і надихаючим. Зараз у більш свідомому віці 30+ дуже складно дивитись його, бо з якої сторони не подивись він видається токсичним і шкідливим. Ідеї закладені в цьому фільмі видаються дуже суперечливими. Першу половину фільму Енді намагається влитись у світ моди, а коли нарешті влилась у нього, то почала втрачати близьких людей. І начебто виглядає непогано, але те як близькі люди реагують на її вибори викликають в мене складні почуття. Найджел, батько, подруга - всі засуджують її. Особливо дивним був поворот сюжету, коли Найджел йде від неї і соромить її за вчинок щодо Емілі. Чому вона мала відмовлятись від цієї можливості і заради кого? Заради Найджела, якому не вистачало уваги і який не міг зрозуміти її нову реальність чи заради Емілі, яка весь фільм її принижувала і була їй далеко не подругою? Чому вона мала жертвувати своєю кар'єрою заради інших? Чому вона має почуватись винною за те, що обрала себе? Зрештою це дійсно допомогло їй отримати роботу у більш пристойному виданні. Чи було б це можливо без цієї роботи - хто-зна, але і хто-зна скільки часу вона б до цього йшла. І ще, у будь-якій галузі на початку шляху треба багато і важко працювати щоб чогось досягти, і якщо подруги/хлопці/рідні не можуть цього осягнути чи зрозуміти, то можливо не варто так за них триматись, якщо вони залишаються поруч тільки коли ти готова постійно жертвувати собою і своїм майбутнім. детальніше

В майбутньому цей фільм будуть розглядати як класику кіно.
Дуже якісна картина, з цікавим сюжетом та персонажами, за яких переживаєш. Без різких сюжетних поворотів, заздалегідь знаєш куди історія піде далі, але ця приємна очевидність дарує легкість при перегляді і видобуває жаданий серотонін. Дивилась це кіно у жовтні 2023, свою задачу фільм виконав - склав мені приємну компанію на кілька годин. детальніше