Кліпни двічі

Це з тих фільмів, де трейлер обіцяє райське життя на острові, а ти вже знаєш — щось піде не так, бо надто все красиво. Ну і, звісно, йде воно не так.

Головна героїня опиняється на вечірці у багатіїв — шампанське, басейн, пальми, усмішки на білосніжних зубах. Але під цим усім ховається конкретна жесть. І от ти сидиш і думаєш: «Окей, зараз почнеться». І починається.

Атмосфера спершу як реклама люксових курортів, а потім перетворюється на психологічний трилер, де з кожною хвилиною все більше кринжу й дискомфорту. Це не «Дівчина з татуюванням дракона» і не «Сонячний удар», але десь між ними — глянцево, але з темною підкладкою.

Актори відпрацьовують чесно, хоч іноді здається, що вони грають у грі «хто довше витримає без кліпа». Сюжет без шедевральних поворотів, але все одно тримає, бо ти вже хочеш докопатися: «Ага, що там за секрет?»

Мінуси: місцями занадто театрально і передбачувано. Є сцени, де хочеться сказати: «Та серйозно? Ви ж самі себе підставили». Але це ж трилер — без дурниць не буває.

Якщо любиш глянцеву картинку з темними підземеллями — спробуй.

Якщо чекаєш геніальності — це не той випадок.

Це більше фільм-атракціон: красиво, тривожно, але без філософії на 3 години. детальніше

Подивився «Blink Twice» — і до кінця не знаю, сподобався він мені чи ні. Але точно одне: фільм не залишає байдужим. З самого початку відчувається якась настороженість. Наче все красиво, глянцево, всі усміхаються, багаті, вечірки, острови... а ти сидиш і чекаєш, коли вже почнеться треш. І він починається.

Сюжет ніби простий — компанія багатіїв запрошує дівчину відпочити на приватному острові. Але поступово все скочується в параною, абсурд і страх. Те, що спочатку здавалося гламуром, виявляється пасткою. Люди дивні, атмосфера тисне. І постійно здається, що щось тут не так, але не можеш зрозуміти що саме.

Фільм більше про настрій, ніж про дії. Там є сюжет, але головне — це відчуття. Мені особисто іноді хотілося, щоб уже хтось просто щось сказав прямо, а не ходив навколо з загадковим лицем. Але саме це й тримає.

Актори зіграли добре. Особливо головна героїня — видно, як її персонаж поступово починає розуміти, що щось не так. І ти разом з нею це відчуваєш.

Не скажу, що фільм ідеальний. Місцями трохи затягнуто, іноді здається, що все це вже десь бачив. Але все одно він чіпляє. Бо змушує думати.

Якщо любиш фільми з дивною атмосферою, де не все пояснюють, і ти сам повинен розуміти, що відбувається — спробуй. Але не чекай екшену чи простих відповідей. Це більше психологічна пастка, ніж розвага. детальніше

Якщо вам здається, що життя — це низка дрібних, непомітних рішень, то "Кліпни двічі" змусить вас двічі подумати, перш ніж зробити будь-який вибір. Цей трилер — це майстер-клас того, як перетворити на перший погляд прості моменти на повномасштабну гру в кішки-мишки зі смертю. Режисер, наче граючи зі свідомістю глядача, змушує вас підозрювати все, навіть власні реакції.

Сюжет побудований навколо загадкової події, яка з'єднує долі кількох незнайомих людей. Головний герой — людина, яка буквально не може довіряти своєму сприйняттю. Кожен новий поворот у фільмі — це ніби черговий рівень психологічної гри, де кожен погляд, жест або "морг" може змінити все. Сценарій тримає в напрузі від початку до кінця, змушуючи вас гадати, що ж відбудеться далі, і хто насправді контролює цю гру.

Гра акторів заслуговує на окремі оплески. Головний герой, настільки правдоподібно передає параною та постійне відчуття невпевненості, що в певні моменти сам починаєш відчувати цей тиск. Його антагоніст — спокійна, харизматична, але до жаху холоднокровна особистість, яка буквально заворожує своїм спокоєм у найнапруженіші моменти.

Режисура — це ще один сильний аспект фільму. Замість того, щоб напихати екшен-сценами кожну хвилину, Зои Кравиц створює справжній психологічний трилер, використовуючи тишу, погляди і... так, ті самі моргання. Кожен кадр — це як частина величезної загадки, яку глядачі повинні скласти самостійно. А напруга наростає не завдяки вибухам чи перестрілкам, а через дрібні деталі, які ледь помітні, але в підсумку мають критичне значення.

Візуальний стиль фільму — мінімалістичний і одночасно виразний. Використання тіней, приглушених кольорів і нестандартних кутів зйомки підкреслює атмосферу невизначеності. Все виглядає так, ніби світ головного героя перекошений, і кожен новий кут зору додає ще одну краплю занепокоєння.

Сильні сторони фільму полягають у тому, що він не боїться ставити перед глядачем складні питання і грати з вашим сприйняттям. Це не той трилер, де вам все розжовують, — тут кожен поворот сюжету змушує напружено думати. Весь фільм нагадує якусь жорстоку гру, де глядач стає учасником, не розуміючи цього.

Слабкі сторони? Фільм може здатися надто абстрактним для тих, хто шукає більш прямолінійний трилер. Деякі моменти можна назвати "повільними", але це радше прийом для створення атмосферної напруги. Для когось це може бути надто багато загадок і недомовок, але хіба не це робить кіно цікавим?

Фінальний вердикт: "Кліпни двічі" — це як головоломка, яку розгадуєш разом із героями. Це фільм, де кожна дрібниця має значення, де напруга наростає з кожним моментом, і де, здається, навіть саме моргання несе смертельну загрозу. Це психологічний трилер, який кидає виклик вашій увазі та змушує переглядати деякі сцени знову, аби зрозуміти, що ви пропустили.

Мій рейтинг: 8.5/10. Захоплюючий, атмосферний, але для деяких глядачів може виявитися трохи "повільним" у розвитку подій. Але якщо ви любите інтелектуальні трилери — це ваш фільм детальніше

Спойлери!

Фільм починається цілу годину, це капець. Цілу годину не було нічого злого, страшного чи негативного. Це жесть, слава богу я ще щось робив поки дивився бо це б була зовсім дурна трата часу.

Головна героїня і її подруга не викликають симпатію, а навпаки вони наглі, противні невдахи які тільки й можуть що фейлитись на роботі і показувати менеджерам факи поки ті не бачать. Скажіть хоч одну причину чому я маю їй переживати? Ще й страшна як смерть.

Поїхати на якийсь острів з незнайомими людьми це окремий супер жирний фейспалм... Ну як можна бути такою тупою куркою?! І з якою метою? ГГ тупо хотіла знайти багатінького папіка і більше не працювати. Це не любов, це тупо шкурний інстинкт.

Як вона так швидко зрозуміла що отрута змії є речовиною яка повертає спогади? Може вона пам'ятала свою подругу бо вона з нею трохи довше знайома ніж інші дівчата?) Нє, це точно змія, і отрута яку вона випила.

Чуваки придумали якусь супер хімію щоб їбатися з рандомними чувіхами просто трішки жоще ніж зазвичай прийнято? Ви серйозно? Міліардери з приватним островом на Гаваях не можуть знайти любительок бдсм і згвалтувань хоча це ледь не найпопулярніший фетиш в світі?

Тим більше що вони відібрали на цей острів таких тупих кур що вони б могли це все повторити за пляшку пива. Страшні, тупі, бідні чувіхи. Може я трохи трохи утрірую але признайте, ці чувіхі і так були супер близько до якогось аморального сексу з ким попало.

Було б цікавіше якби це були не звичайні, незнайомі дівчата, а хтось з родичів, хороших знайомих, щось більш незаконне. Вчителі з дітьми, або ше якась хрінь. Бо такі вечірки як показали це типічна сільська вписка, не дотягує до Пі Діді, Епштейна чи Поплавського.

Присмак феменізму під кінець став просто нестерпним і мораль фільму "не гвалтуй бо будеш покараний" перетворилась на "будеш гвалтувати то жінки будуть тринькати твої гроші". детальніше

Двох дівчат далеко не модельної зовнішності запрошує на острів таємничий мільярдер, у якого є певні психологічні проблеми. Крім того, на острові вистачає ще декілька осіб, як чоловічої, так і жіночої статі, всі доволі дивні. Але алкоголь ллється рікою, трава допомагає веселитись, і всім все підходить. Це доволі довга зав'язка фільму, що займає більше години часу. А потім починаються діятись дивні речі та до алкоголю і марихуани домішується ще багато чого нового і цікавого...


Фільм завзято інтригує глядача із самого початку, постійно тримає в напрузі і змушує очікувати чогось незвичного. Таємничий острів, дивна поведінка, якісь знаки, плюс це все подано з допомогою прекрасної операторської роботи та звукорежисури. Однак, коли ми нарешті дістаємося до того місця, коли треба все пояснити, режисер, здається, вирішує йти найпростішим шляхом, додає впевнений феміністичний посил і... на цьому закінчує фільм. В принципі по сюжету все логічно, але таке враження, що замахнулись на мільйон, а в результаті кинули пару тисяч та й досить. Тому отримуємо ще один із тих фільмів, де прекрасна оболонка, гарні ефекти та таємниці, але зовсім примітивний сюжет. Плюс до цього всього акторська гра теж не стає одним із фундаментів фільму. Багатозначні погляди - так, хитрі усмішки - так, акторська гра - на жаль, ні.


Весь фільм неначе в наркотичному дурмані, і це так прикольно для персонажів, що хочеш чи не хочеш, але на запитання чи тобі все подобається, точно дасиш ствердну відповідь. І на другий день забудеш все, бо все знову повториться. А коли відкриється велика таємниця, і пройде дурман, настане похмілля... Зої Кравіц зняла стильне та візуально сміливе кіно, проте над історією все ж треба попрацювати. А глядачу варто кліпнути двічі, і чекати нових шедеврів від нових талановитих режисерів... детальніше