Всі частини Фантоцці українською

«Фантоцці» — легендарна італійська комедійна сага, що висміює абсурд бюрократії, соціальну нерівність і повсякденні страждання «маленької людини». Її головний герой — Уґо Фантоцці, скромний службовець, вічний невдаха й символ пересічного італійця, який намагається вижити у світі, де система постійно його принижує. Роль цього культового персонажа виконав Паоло Вілладжо, що водночас був і автором оригінальних оповідань, і сценаристом більшості фільмів.

Образ Фантоцці з’явився ще в 1968 році у сатиричних новелах, які Вілладжо публікував у журналі L’Europeo. Герой одразу став уособленням працівника, розчавленого бюрократією та безглуздістю сучасного життя. Популярність персонажа привела до створення кінофраншизи, яка почалася з фільму «Фантоцці» (1975) режисера Лучано Сальче. Стрічка миттєво стала класикою і відкрила цикл із десяти фільмів, що охоплюють понад два десятиліття (1975–1999).

У першій частині Фантоцці показаний як типовий службовець великої корпорації «Megaditta», життя якого сповнене принижень і безглуздих ситуацій. У продовженні, «Другий Трагічний Фантоцці» (1976), сатира стає ще гострішою: корпоративні абсурди, фанатизм і соціальні ритуали перетворюють життя героя на нескінченний фарс. У «Фантоцці проти всіх» (1980) він намагається повстати проти системи, але кожна спроба бунту закінчується новим приниженням. Наступні фільми — «Фантоцці знову страждає» (1983) і «Суперфантоцці» (1986) — показують героя у нових, часом сюрреалістичних ситуаціях: від буденних корпоративних катастроф до мандрів у минуле й навіть біблійні епохи.

У пізніших частинах серії, таких як «Фантоцці йде на пенсію» (1988) і «Фантоцці бере реванш» (1990), тема комедії набуває трагічних рис. Герой виходить на пенсію, але розуміє, що все життя прожив даремно, залишившись нікому не потрібним. У фільмах «Фантоцці на небесах» (1993) та «Повернення Фантоцці» (1996) режисери переносять персонажа навіть у потойбіччя, де його очікують ті самі абсурдні ієрархії, що й на землі. Фінальна стрічка «Фантоцці 2000 - Клонування» (1999) завершує історію символічно: навіть клонований Фантоцці повторює свої невдачі, доводячи, що система завжди перемелює індивіда.

З роками Фантоцці став національним символом Італії. Його ім’я перетворилося на синонім абсурдних невдач, а слово *fantozziano* увійшло до словників, означаючи трагікомічну, принизливу ситуацію. Герой з’являвся не лише в кіно, а й у коміксах, телевізійних шоу та рекламі. Паоло Вілладжо отримав за цей образ престижні нагороди, включно з *David di Donatello* за внесок у кінематограф. Франшиза «Фантоцці» стала своєрідною епопеєю маленької людини, яка попри постійні поразки не втрачає здатності сміятися.