Мавпа

Хочу поділитись своїми враженнями.
Фільм не можна назвати екранізацією, це швидше за мотивами твору Стівена Кінга.

Сюжетна лінія дуже відрізняється від оповідання.
Персонажі, історія та атмосфера далекі від оригінального твору,
а найголовніше стиль,
за який ми обожнюємо Кінга його я не побачила.

Для шанувальників творчості Кінга це буде суцільне розчарування.

Він краще, ніж ви очікуєте, але не такий гарний, як ви сподіваєтесь. детальніше

В житті двох братів-близнюків Гела та Білла мало радості. Особливо в молодшого Гела - самотня покинута мама, брат-садист і ще ця болісна підліткова невпевненість у собі. Але все змінюється, коли у його долі з'являється іграшкова мавпа-барабан, що здатна кардинально змінити життя. Будь-яке життя...


Формально розказувати щось по сюжету "Мавпи" не бачу сенсу - там все в двох-трьох реченнях. Тим більше що оповідання Кінга досить куце, та й точно не найкраще. Все по тих самих мотивах містичних речей, що якось приносять смерть, і яких неможливо позбутись. Тут швидше хотілось подивитись, що зможе показати у цьому піджанрі Перкінс, що зняв достатньо хорошого "Довгонога" з Кейджем - добре сприйнятого як критиками, так і простими глядачами. Як виявилось, і на мій суб'єктивний погляд, - режисер показав свій стиль, але тут взагалі не про Кінга, а швидше "я художник і так бачу...".


Почнемо з мінусів - абсолютно безладний сценарій, примітивні діалоги та сімейна драма. Серйозно, режисер вирішив додати у цю чорну комедію мотиви відносин батьків-дітей, братів і тому подібного. Та хай було б, але ж Тео Джеймс не Аль Пачіно, і усі ці його страждання, потуги, стогони виглядають як мінімум непрофесійно. Тут якраз мова про те, коли грають в драму. А от облити його бутафорською кров'ю та частинками тіла інших персонажів - виглядає як точне попадання в роль. Але поки цих моментів, більшість з яких показали в трейлерах, немає, все виглядає дуже нудно, незважаючи на моторошну, хоч одноманітну, музику. В його попередній історії про маніяка теж було достатньо снодійних моментів, але був який-не-який сюжет і він рухався із точки А до точки Б. Тут, на жаль, сценарій писав якийсь бот, краще вже б дослівно зняли по Кінгу. А діалоги взагалі поезія - навіть коментувати не варто, рівень першого класу школи, але аж ніяких не дорослих людей.


Та не все так погано, бо плюси все ж є. І їх уважно виділили критики при попередніх переглядах. Перкінсу вдалось поєднати елементи чорної комедії з своїм фірмовим стилем вбивати людей на екрані - виглядає смачно, кумедно, хоч зовсім не страшно. Та головне, що не нудно. І тому цих миттєвостей, людських смертей в результаті дивних нещасних випадків, чекаєш найбільше, і їх хотілось би ще і ще. Це дає можливість для глядача знайти щось нове та оригінальне у цьому кривавому дійстві. Але це про стиль та форму, а от наповнення та структура - біда...


Тому, як казав класик, маємо те, що маємо. Щось стильне, оригінальне, майстерне в підході до знищення людських життів (якийсь із "пунктів призначення" може використати це як методичку), але все що поза тим - на любителя. Любителя дивитись за тупими і непослідовними діями героїв із постійними стражданнями та нелогічними наслідками. детальніше