Рецензія №977

В житті двох братів-близнюків Гела та Білла мало радості. Особливо в молодшого Гела - самотня покинута мама, брат-садист і ще ця болісна підліткова невпевненість у собі. Але все змінюється, коли у його долі з'являється іграшкова мавпа-барабан, що здатна кардинально змінити життя. Будь-яке життя...


Формально розказувати щось по сюжету "Мавпи" не бачу сенсу - там все в двох-трьох реченнях. Тим більше що оповідання Кінга досить куце, та й точно не найкраще. Все по тих самих мотивах містичних речей, що якось приносять смерть, і яких неможливо позбутись. Тут швидше хотілось подивитись, що зможе показати у цьому піджанрі Перкінс, що зняв достатньо хорошого "Довгонога" з Кейджем - добре сприйнятого як критиками, так і простими глядачами. Як виявилось, і на мій суб'єктивний погляд, - режисер показав свій стиль, але тут взагалі не про Кінга, а швидше "я художник і так бачу...".


Почнемо з мінусів - абсолютно безладний сценарій, примітивні діалоги та сімейна драма. Серйозно, режисер вирішив додати у цю чорну комедію мотиви відносин батьків-дітей, братів і тому подібного. Та хай було б, але ж Тео Джеймс не Аль Пачіно, і усі ці його страждання, потуги, стогони виглядають як мінімум непрофесійно. Тут якраз мова про те, коли грають в драму. А от облити його бутафорською кров'ю та частинками тіла інших персонажів - виглядає як точне попадання в роль. Але поки цих моментів, більшість з яких показали в трейлерах, немає, все виглядає дуже нудно, незважаючи на моторошну, хоч одноманітну, музику. В його попередній історії про маніяка теж було достатньо снодійних моментів, але був який-не-який сюжет і він рухався із точки А до точки Б. Тут, на жаль, сценарій писав якийсь бот, краще вже б дослівно зняли по Кінгу. А діалоги взагалі поезія - навіть коментувати не варто, рівень першого класу школи, але аж ніяких не дорослих людей.


Та не все так погано, бо плюси все ж є. І їх уважно виділили критики при попередніх переглядах. Перкінсу вдалось поєднати елементи чорної комедії з своїм фірмовим стилем вбивати людей на екрані - виглядає смачно, кумедно, хоч зовсім не страшно. Та головне, що не нудно. І тому цих миттєвостей, людських смертей в результаті дивних нещасних випадків, чекаєш найбільше, і їх хотілось би ще і ще. Це дає можливість для глядача знайти щось нове та оригінальне у цьому кривавому дійстві. Але це про стиль та форму, а от наповнення та структура - біда...


Тому, як казав класик, маємо те, що маємо. Щось стильне, оригінальне, майстерне в підході до знищення людських життів (якийсь із "пунктів призначення" може використати це як методичку), але все що поза тим - на любителя. Любителя дивитись за тупими і непослідовними діями героїв із постійними стражданнями та нелогічними наслідками.