Супермен

Автор Viktor Riabiy ти дебіл і не лікуєшся! ти настільки хворий що і тут побачив повісточку!))) то ти не дивись супермена якщо такий вразливий. Бо супермен із свого створення 100 років назад добрий і наівний чувак який спасає навіть кошенят на дереві. Повісточка це коли кажуть що чувак мігрант і його батьки йому наказували йому обрюхатити по більше жінок у країні куда його посилають і захопити там владу? натяк не зрозуміли "сверхрозум" ти наш!)))так знімають у повісточкових фільмах, наприклад про мігранітів мусульман? ти просто тупий і закомплексований мудак! так званна хвиля СЖВ почала спадати ще за кілька років до трампа! о ні уявляш там навіть жінка є і вона уяви собі не на кухні і навіть не варить борщі! і навіть чорний чувак є і теж не на плантації і не реп читає і не наркотики продає ну все -точно повісточка ти їх розкусив! детальніше

Superman (2025) це не про темряву й страждання, а про те, що іноді супергерою достатньо просто бути людиною. Девід Коренсвет втілив Кларка Кента з теплом і щирістю -- він не тільки рятує світ, а й викликає симпатію, ніби сусідський хлопець, який випадково має надздібності. Фільм місцями грайливий, місцями серйозний, але загалом -- це легке нагадування: навіть у світі блокбастерів добро ще може виглядати по доброму.
Тут є все, що ми очікуємо від історії про Супермена: польоти, порятунки й велика кількість сцен, де плащ майорить на вітрі так, ніби він має окремий контракт у стрічці. Але, на відміну від попередніх темних інтерпретацій, цей фільм намагається повернути герою трохи наївної віри в людей. І, зізнатися, після сучасних новин це виглядало навіть більш фантастично, ніж суперсила.

Сюжет не відкриває Америку -- це класичне протистояння добра і зла. Проте подано воно так, що відчувається не перевтома від ще одного супергероя, а певне оновлення. Є місця, де історія трохи затягується, але намагались компенсувати це жартами, теплими моментами й харизматичними персонажами. А коли в кадрі з’являється собака Крипто, стрічка на хвилину перетворюється на сімейну комедію.

Зрештою, Superman (2025) -- це не революція в жанрі, але приємний ковток свіжого повітря. Це кіно про те, що героїзм не завжди в кулаках і лазерах з очей, а часто в здатності залишатися добрим у світі,який давно перестав цінувати просту людяність. І якщо вам потрібні дві години оптимізму з присмаком коміксу і "підстьобами" до Ліги Справедливості —- цей фільм цілком виконає свою місію. детальніше

Не розумію негативу, в сторону цієї екранізації, як на мене вона майже ідеальна, схожа і першим фільмом про супермена, тільки додали інших героїв а в цілому не погано, чому додали нових героїв щоб зробити більше фільмів в майбутньому, все це має сенс для кіностудії. Ну вони не можуть робити зараз як раніше знімати лише один раз без продовження або без сюжету це гроші які вони заробляють. Як на мене дуже гарно все зроблено. Можливо більшість людей втомилось від таких фільмів, тому така негативна реакція. Можливо потрібно стримати себе від поганого коментаря. Це не є лайно з усіх коміксів. Якщо більшість людей чекають на екранізацію 1 в 1 з коміксів не варто таке очікувати бо гроші потрібно заробляти кіностудії. детальніше

Рецензія без спойлерів - але зі спойлером для ваших очікувань.

Не про героя, а про емоції. Супергерої, мета-люди - в першу чергу люди. І це вся ідея фільму. Крапка.

Перші 15 хвилин - відверто нудні, зовсім не відповідають очікуванням. Наступні пів години ти починаєш розуміти, що перед тобою не класичний СУПЕРМЕН, а сучасне творіння повісточки: "не можна розбивати шкаралупу, навіть якщо хочеш яєшню. Шкаралупа має право жити, яйце - на самовираження, а ти ще й спитай, чи не ображаєш цим курку, півня, сусідку Лєну й усіх меншин". І, звісно, запитай саме яйце, чи воно взагалі мріє стати яєшнею.

Далі - ще цікавіше. Ти зупинив війну й убивства? А чому ні в кого не спитав? Ти врятував когось? А вони цього хотіли? І вся ця "мурня". З появою мета-людей все ніби стає на свої місця: це не про Воїна з космосу, готового жертвувати собою заради інших. Це історія про його особисті переживання. Про те, що він сумує за псом, з'ясовує стосунки з дівчиною, сміється, радіє, засмучується. Він "справжній". Він "живий". І так - до кінця стрічки.

Фільм підіймає купу тем: стосунки, кохання і самотність, старість і молодість. Ґанн намагається впхати все, аби глядач на кожному кроці чув: "Супермен теж людина". Але, мабуть, боявся, що ми не зрозуміємо, тому в фіналі герой буквально кричить нам це в обличчя.

Окей, ми зрозуміли. Але чи вмикаючи фільм про Супермена, ми хочемо дивитися на підліткову драму у виконанні дорослих офісних працівників? Ні. Ми хочемо легкий і драйвовий атракціон, де добряк з гумором навалює суперлиходіям. А не споглядати екзистенційну кризу в плащі. Це як замовити шоколадне морозиво, а отримати соєвий йогурт без лактози, бо кухар вирішив, що так корисніше.

Уся супергеройська частина триває хвилин 10–15, і вона справді непогана. Але цього замало. І виглядає радше як шкільна спроба "показати себе", ніж як рятунок світу.

У підсумку - фільм намагається сісти одразу на два стільці: "супергеройський атракціон" і "супергеройську драму". А в результаті падає десь посередині детальніше

Рецензія: «Супермен» (2025) — повернення надії
«Світ потребує прикладу. Людину, яка нагадує, що бути добрим — це сила, а не слабкість».
Режисер Джеймс Ґанн, відомий своєю здатністю вдихати життя у найбезумніших героїв (Guardians of the Galaxy, The Suicide Squad), у фільмі «Супермен» (2025) робить дещо зовсім інше — він не переосмислює героя, а делікатно повертає його до витоків. І це — найкраще, що могло статися з Кларком Кентом за останні 40 років.
Супермен — знову Людина, а не Бог
Ґанн відмовляється від пафосної "божественності" версії Снайдера, де Супермен — це мовчазний месія, якого боїться весь світ. Замість цього, він показує Кларка як доброзичливого, скромного, трохи незграбного, але рішучого хлопця, який справді хоче допомагати людям — не тому, що "повинен", а тому, що може. Це Супермен, що посміхається. Що рятує не тільки планети, а й серця.
Без повторів: ніяких Криптонів на старті
Фільм мудро минає вже тисячу разів показану історію про загибель Криптону, падіння капсули на ферму Кентів та дитинство в Смолвілі. Ґанн розуміє: ми це вже бачили. І саме тому починає розповідь із дорослого, сформованого Кларка, який вже працює у Daily Planet, і вже бореться з лиходіями, внутрішніми конфліктами та суспільним скепсисом. Такий підхід економить час і відразу кидає нас у дію — але без втрати душі.
Найбільш канонічний Супермен з усіх
Цей фільм — найближчий до духу класичних коміксів DC, зокрема епохи Silver Age та All-Star Superman Ґранта Моррісона. Він не соромиться бути кольоровим, щирим, оптимістичним. Кларк Кент — це не бог серед людей, а Людина Серед Людей. Його сила — не у лазерах із очей, а у співчутті, терпінні, доброті. У часи цинізму — це акт хоробрості.
Стиль Ґанна: тепло, гумор і серце
Характерна риса Джеймса Ґанна — уміння показувати емоційну вразливість навіть суперлюдей — тут теж на місці. Фільм насичений гумором, але не пародійним, а людяним, як у розмовах Кларка з Лоїс або сценах із Крипто — суперпсом, який несподівано стає одним із найулюбленіших персонажів стрічки. Але й серйозні теми — батьківська спадщина, самотність, ідеалізм проти цинізму — теж проговорені, хоч і ненав'язливо.
Вдалі кастинги:
Девід Коренсвет — напрочуд вдалий вибір. Він має зовнішність класичного Супермена, але грає не статую, а живу людину. Його Кларк — сором'язливий, теплий, часом розгублений — і саме це робить його справжнім героєм.
Рейчел Броснаген як Лоїс — сильна, дотепна, не фоном для героя, а рівноправний учасник історії.
Ніколас Голт — елегантно стриманий Лекс Лютор, з інтелігентним холодом, далекий від гротескності попередників.
Світ DC оживає, але не домінує
У фільмі з'являються й інші герої DC (Hawkgirl, Mister Terrific тощо), але вони не затьмарюють головного героя. Ґанн зберігає фокус на Кларкові, а решта — радше світло у кадрі, натяк на велике, але ще не перевантажене всесвітами майбутнє.
Висновок:
«Супермен» Джеймса Ґанна — це не просто супергеройський фільм. Це маніфест доброти.
У той час, коли кіно часто соромиться бути щирим, цей фільм каже прямо: бути добрим — не застаріло. Це радикально. Це круто. Це потрібно.
🌟 Оцінка: 9/10
За:
щирість і душевність
канонічний Супермен без пафосу
гумор і драматичний баланс
чудова акторська гра
шанобливе ставлення до фанатів і першоджерела детальніше