Агент Джонні Інгліш

Джоні інгліш (2003)
На додачу прокатників - агент. Реабілітовано! Бін (1997) із Роуен Аткінсоном у головній ролі впевнено взяв особисту Золоту маліну минулого року як найгірший фільм (навіть із конкуренцією у вигляді Бетмена й Робіна та відьми з Блер), так і виконавець її. Тому до початку трилогії ставився трохи напружено.
Але на щастя, даремно. Проблема була у режисурі. Ну і кількості кривлянь коміка. Їх стало у декілька разів менше (хоча пару гегів таких і проскочило, але картину загалом вони не зруйнували). Зникла нав'язливість. А натомість вдалась аутентичніша за Остіна Пауерса зі сполучених штатів Америки британська пародія на бондіану. Періодично навіть кумедна достатньо, сортирний гумор пішов на користь. Динамічна та достатньо пристойна у якості екшену, до речі. Цікавий злодій у виконанні Джона Малковича та майже рокова жінка Імбрулья Наталі (більше відома як співачка). 7/10 детальніше

«Агент Джонні Інгліш» — це легка шпигунська комедія для тих, хто хоче не серйозного бойовика, а веселу пародію на класичні фільми про секретних агентів. Головна сила фільму саме в тому, що Джонні Інгліш не ідеальний герой, а повна протилежність впевненому професіоналу: він постійно помиляється, потрапляє в безглузді ситуації, але при цьому щиро вірить у власну геніальність. Через це фільм добре працює як комедія, бо висміює самовпевненість, випадковий героїзм і абсурдність шпигунських кліше. Психологічно він не глибокий у драматичному сенсі, але добре піднімає настрій і показує, що іноді навіть недосконала людина може випадково опинитися в центрі великих подій. Фільм підійде тим, хто любить британський гумор, пародії, легкі пригоди й комедії без зайвої жорстокості. А от тим, хто чекає серйозного шпигунського трилера, напруженої інтриги або реалістичного екшену, може не зайти. Це кіно краще дивитися саме як добру, трохи абсурдну комедію для відпочинку.
детальніше