Покерфейс

Фредерік Джіроні, критик і публіцист, підсумував цей фільм як "хаотично-поверхневий з щирою серцевиною.
Можна погодитися і можна не погодитися, але як на мене сам факт того що картина не однозночначна і залишає місце для інтелектуального осмислення і дискуссії-є певним індикатором якості.
Якщо б ми провели експеримент з десятьма глядачами то по перегляді цієї картини в нас було б десять різних вражень.
Ця картина не конкурент глибинним психологічним чи філософським триллерам, але є відчуття що режисеру, нашому ексцентричному Расселу Кроу, це відверто до лампочки. Він розказав те що в нього на серці і в душі так як міг. Не більше і не менше: багатство за яке можна купити все крім того що наспрааді важливо, недоліки які є у всіх навіть у тих хто начищає свій німб кожного ранку і вечора, життя, яке, по суті своїй, є лише коротким спалахом палаючої зірки.
Рассел вдався до досить цікавої хитрості: прекрасно розуміючи що ця кінокартини не зможе тягатися з оскароносними геніальними творіннями він страхує себе від будь якої критики власним підсумком у епізоді фільму прямим текстом заявляючи що "любити можна тільки прийнявши недоліки". Хитро. Але щиро і відверто.
Особисто я рекомендую цю кінокартину не як триллер, не як психологію чи філософію чи "фільмєц під пивас і попкорн", а для того щоб кожен мав можливість вирішити для себе яке саме в нього своє, особисте і суб'єктивне бачення цього фільму.
Якщо в когось виникне бажання обговорити його - з радістю і цікавістю почула б вашу думку.
При єдиній умові- наявність хоча б одного аргументу, а не просто "сайдьот мені зайшло".
З повагою
Аркан Світ детальніше