Людська раса

Вісімдесят незнайомців приходять до тями в дивній, стерильній будівлі без вікон і виходів. Єдине, що їх об’єднує, — перед викраденням кожен із них бачив яскравий спалах білого світла й перебував на одному й тому самому кварталі Лос-Анджелеса. Серед них — молоді й літні, спортсмени й люди з інвалідністю, двоє глухих, священник, вагітна жінка. Вони не знають одне одного і не розуміють, чому опинилися тут.
Невдовзі у свідомості кожного лунає власний голос із жахливим повідомленням: вони — учасники смертельної гонки, і вижити зможе лише один. Правила прості й безжальні — усі мають рухатися, не сходити з доріжки й не ступати на траву; кожен, кого обженуть двічі, помре. І коли перші учасники гинуть майже миттєво, страх змінюється панікою. Простір перетворюється на арену відчаю, де моральні принципи тануть під тиском інстинкту самозбереження.