Розбійники / У гонитві за Бонні та Клайдом

«Розбійники» (або «У гонитві за Бонні та Клайдом», оригінальна назва — The Highwaymen, 2019) — це фільм, який нарешті ставить жорстку крапку в романтизації найвідомішої парочки злочинців в історії США.

Ми всі звикли до класичного міфу про Бонні та Клайда: таких собі молодих, красивих і зухвалих бунтарів, «Робін Гудів» часів Великої депресії, які грабували жадібні банки і красиво тікали від поліції під захоплені погляди натовпу. Але ця стрічка показує зовсім інший бік медалі — брудний, кривавий і абсолютно позбавлений голлівудського глянцю.

Сюжет переносить нас у 1934 рік. Банда Барроу вже давно перейшла межу: вони не просто грабують, вони холоднокровно розстрілюють патрульних на дорогах і залишають за собою гори трупів. Влада в розпачі, сучасне ФБР зі своїми передовими технологіями, криміналістикою та швидкими машинами нічого не може зробити. Злочинці завжди на крок попереду, а прості люди взагалі вважають їх кумирами, свідомо переховуючи їх від закону.

І тоді влада Техасу йде на крайній крок — звертається до «привидів минулого». До справи залучають двох колишніх техаських рейнджерів: Френка Гамера (Кевін Костнер) та Мені Голта (Вуді Гаррельсон). Їхній підрозділ давно розформований, самі вони вже немолоді, пошарпані життям чоловіки. Їм важко бігати, вони мають купу проблем зі здоров'ям і давно відійшли від справ. Але в них є те, чого немає у молодих агентів у костюмах — інстинкти справжніх хижаків, величезний досвід і чітке розуміння того, як саме мислять вбивці.

Фільм блискуче будується на контрасті. З одного боку — молоді федерали, які ганяються за бандитами за допомогою радіоперехоплень і навіть авіації. З іншого — двоє похмурих дідів зі старою зброєю, які повільно їдуть дорогами Америки, прискіпливо вивчають сліди протекторів у багнюці, говорять з місцевими і крок за кроком заганяють свою здобич у кут, як вовки.

Тут майже немає екшену у звичному розумінні. Це тягуче, дуже атмосферне дорожнє кіно (роуд-муві), де багато часу приділяється розмовам, роздумам про справедливість і тягар минулого. Адже руки цих рейнджерів теж по лікоть у крові ще з часів їхньої жорстокої боротьби з мексиканськими бандами, і вони самі це чудово розуміють. Режисер Джон Лі Генкок навмисно майже не показує обличчя Бонні та Клайда аж до самого фіналу — вони тут не головні герої, а просто мішені, безжальні тіні, які несуть смерть усім, хто трапляється їм на шляху.

Кевін Костнер і Вуді Гаррельсон видали неймовірний акторський дует. Їхня взаємодія в кадрі — це чисте задоволення: суворий, залізобетонний і небагатослівний Гамер та більш іронічний, але глибоко травмований Голт. Це доросле, розумне і дуже якісне кіно для тих, хто любить повільні, вдумливі історії з глибоким зануренням в епоху та крутою акторською грою. детальніше