Голови держав

На диво "Голови держав" вийшов непоганим фільмом. Багато хто каже, що Найтшуллер - коцапський режисер. Дивно, але про "Ніхто" це не кажуть. В цілому можна сказати що кінцівка не залишає байдужим, фільм наповнений чорним гумором про сучасну політичну та кінематографічну реальність. Чи буду я його переглядати? Навряд. Але як для екшн-комедії на вечір - це непоганий вибір. Побажаємо Найтшулеру стати остаточно незалежним від кацапії та подяка йому за його роль у створенні СТАЛКЕР 2.
Переваги фільму: чорний гумор, глузування над "скрепами" голівудських бойовиків та політичних трилерів. Пасхалка "СТАЛКЕР 2", де режисер брав участь.
Мінуси: ну я не знайшов щоб були критичні. "Мізинець" на роль кацапського боса мафії мабуть. Панін був би кумеднішим. детальніше

Окей, "Голови держав" — фільм, який не прикрашає політику, а показує її такою, яка вона є: з усіма грязюками, інтригами, підступами і драми.

Знаєш, це не про великі промови і гарні посмішки, а про те, що відбувається, коли камери вимикають. Коли кожне слово — це удар у спину, а кожен жест — частина великої гри. Тут ніхто не просто виконує роль, тут усі справжні гравці, які грають за свої правила.

Актори дуже живі — відчуваєш, що це не просто сценарій, а їхній реальний досвід. Вони не намагаються бути героями, вони просто роблять те, що повинні. І це додає правдивості.

Діалоги гострі, як лезо, і кожна сцена — це маленька шахівниця. Можеш кілька разів переглядати і щоразу помічати нові нюанси, підковзування, паси і удари.

Так, іноді фільм тягнеться, але це не недолік, а якраз та атмосфера, що змушує задуматись: а що ж там насправді відбувається в наших владних коридорах?

Мені зайшло, бо це не казка і не кіно для розваги — це реальність, якої ми часто не хочемо бачити. Тут немає правильних чи винних, є тільки жорсткі правила гри.

Якщо любиш політичні драми з гострим сюжетом і без зайвого глянцю — точно варто глянути. детальніше