Фантастична четвірка: Перші кроки

Окей, подивився я нову Фантастичну Четвірку і можу сказати, що непогано, але могло бути й краще. Чомусь майже кожен фільм про цю команду мені чимось не подобався. Цей, напевно, кращий за попередніх.
Сюжет наче непоганий, але доволі типовий і банальний. Тим паче про Галактуса, який хоче зжерти Землю - це ж було вже. Деякі ключові моменти я просто відгадував наперед, про що напишу трохи далі.
Гра акторів - іноді хороша, іноді не дуже. Педро Паскаль впорався добре, а от акторка, що грала С'ю Річардс (Невидиму Леді), що взагалі мені не зайшла. Я фільм дивився в оригіналі з англійською озвучкою, тому чув, як грають актори.
Спецефекти норм, в деяких моментах навіть гарно. Але нерідко кидалась в очі "фейковість" деяких моментів та занадто очевидний CGI.
Музика - щось геть не зайшла. Тут навіть не маю чого ще додати.
Стиль 50-тих чи 60-тих (точно не знаю) прикольний, аутентичний, незвичний.
Висновок: далеко не найкращий фільм від Марвел, але на мій погляд це все одно краще ніж новий Супер-Мен від DC.

Увага далі можуть бути СПОЙЛЕРИ:
Проблема усіх цих нескінченних Всесвітів Марвел у тому, що ти просто не розумієш наскільки вони відрізняються від попередніх і наскільки нові супер-герої (або лиходії) будуть сильнішими (або слабшими) від усіх попередніх версій. Тому тут не зрозуміло, чи це нормально, коли С'ю сама зносить цілого Галактуса своїми силами, чи це Галактус тут якийсь заслабкий, наче не з тієї ноги сьогодні з трону встав.
Та й чому замість Срібного Серфера тепер Срібна... "Серфериня"? Я звісно не усі комікси читав і можливо для цього Всесвіту це нормально. Походу для нового Всесвіту в цьому випадку діє правило Інтернету Rule 63 (хто в курсі, той знає).
Чому ця Срібна Серферка в деяких моментах неймовірно швидка і за мить може подолати світлові роки, але коли б'ється з кимось на місці, то не така вже й швидка?
Чому Людина-Смолоскип навпаки, такий швидкий, що може за мить долетіти до космосу й наздогнати посланця Галактуса?
Чому С'ю Річардс зробили такою пихатою мандою? Та вона до того ж ризикує ще ненародженим дитям, коли погоджується відправитись на зустріч смертельній небезпеці. Ти ж ризикуєш не тільки своєю пихатою головою, а ще й чужим життям, яке не тільки тобі належить. Як на мене це дуже тупий момент, але він був потрібен для сюжету.
А нафіг виносити дитя до розлюченого й наляканого натовпу, який може його поранити? Та й чому в біса тут люди вирішили, що батькам пожертвувати власною дитиною заради спасіння інших - це цілком ок і так мало б бути?
Момент, коли вона народжує прямо під час космічного перельоту. Усе відбувається чисто і охайно. Як на мене, то після родів у невагомості мало б бути набагато... брудніше.
НАЙТУПІШИЙ момент для мене, це коли Джоні (той що вогняний) проводить урок моралі для Срібної про те, як вона прирекла на загибель безліч інших світів, починає давити на її совість і РАПТОВО прямо в цей момент у неї прокидається співчуття до усіх, кого вона прирекла, вона не витримує і просто летить геть. ФЕЙСПАЛМ... А за увесь цей час до цього в неї жодного разу нічого не прокинулось? Тільки зараз і тільки тут на Землі? Яка ж це усе дурня...
Ну і найбільш драматичні моменти з фільму я легко знав заздалегідь. Наприклад момент, коли Джоні хотів собою пожертвувати, щоб засунути Галактуса назад в телепорт, і в останню мить його рятує Срібна. Або як С'ю померла і її потім повернув до життя їх син Франклін. Коротше історія досить простенька, банальна і передбачувана. детальніше

Фантастична Четвірка: Перші Кроки... До Провалля (2025) – Рецензія від Втомленого Глядача
О, яке ж диво! Marvel Studios, ті самі генії, які подарували нам "Месників: Кінець Гри" і мільярди в касі, вирішили, що настав час реанімувати "Фантастичну Четвірку". І що ж ми отримали? "The Fantastic Four: First Steps" – фільм, який так старанно намагається бути "ретро-футуристичним" у стилі 1960-х, що забуває про найголовніше: бути хоч трохи цікавим. Браво, хлопці! Ви взяли бюджет у 200 мільйонів доларів (плюс ще 100–150 на маркетинг, бо ж хто ж без реклами провалиться?) і перетворили його на двогодинний сеанс позіхання. Якщо ви думали, що попередні версії 2005 і 2015 років були провалом, то цей "шедевр" від Метта Шекмана – це справжній майстер-клас у тому, як витратити гроші на вітер.
Почнемо з акторів – бо ж хто, як не зірковий каст, мав би врятувати цю катастрофу? Педро Паскаль у ролі Ріда Річардса? О, так, ідеальний вибір для геніального вченого: чоловік, який виглядає так, ніби щойно вийшов з "Мандалорця" і забув зняти шолом. Його "розтягування" – це не суперсила, а просто метафора для того, як фільм розтягує нудні сцени до безкінечності. Ванесса Кірбі як Сью Шторм? Вона намагається грати сильну жінку, але виходить щось на кшталт "невидимої" героїні – бо її персонаж настільки плоский, що справді зникає з пам'яті через п'ять хвилин. Ебон Мосс-Бакрак як Бен Грімм (Річ)? Бідолаха в костюмі з каменю виглядає так, ніби його витягли з дешевої CGI-майстерні 2000-х – "жахливий CGI", як кажуть глядачі, і я згоден: це не "Річ", а просто "річ", яку хочеться викинути. А Джозеф Квінн як Джонні Шторм? "Полум'яний" хлопець, який мав би бути комічним рельєфом, але його жарти настільки холодні, що могли б загасити будь-який ентузіазм. Загалом, каст – це як зібрати супергероїв з супермаркету: дешево, сердито і абсолютно не переконливо.
Сюжет? О, це справжня перлина! Фільм обіцяє "сімейну драму" в ретро-стилі, але на ділі це просто набір кліше: герої отримують сили, борються з Галактусом (який виглядає як гігантська хмара з "Зеленої Ліхтаря" – спасибі за оригінальність!), і все це з темпом, який повільніший за черепаху на антидепресантах. "Нудний", "не вистачає екшену", "відчувається довшим, ніж є" – це не мої слова, а відгуки від реальних людей, які витратили гроші на квитки. Десять хвилин на "хімію" між персонажами? Чудово, бо решта – це просто філер, ніби Marvel вирішили, що аудиторія любить дивитися, як супергерої сперечаються про вечерю. А Галактус? Цей "великий лиходій" – просто космічний пилосос, який всмоктує планети... і весь інтерес до фільму разом з ними. "Dull MCU Snoozefest" – ідеальний опис від Forbes, бо це не фільм, а снодійне для фанатів.
Ефекти та режисура? Ха-ха, не смішіть мої тапочки! CGI – "недороблений", монтаж – "жахливий", а весь "ретро-дизайн" виглядає так, ніби його намалювали в Paint. Шекман, мабуть, думав, що якщо додати 60-ті роки, то фільм автоматично стане "крутим", але вийшло навпаки: це як стара машина, яка не заводиться. А pacing? "Проблеми з темпом" – це м'яко сказано; фільм "відчувається довшим, ніж є", і ви вийдете з кінотеатру з відчуттям, що витратили життя даремно.
І на десерт – прокат! Зібрали жалюгідні 520 мільйонів при бюджеті, який мав би принести мільярд. "Cratering" у другий вікенд, 66% спад – це не фільм, а фінансова яма для Disney. Глядачі на IMDb і Reddit називають його "wasting my time", "underwhelming" і "terrible", а хтось навіть вимкнув після 30 хвилин. "2005 версія краща!" – кричать фанати, і я з ними: принаймні там було хоч трохи душі, а не цей корпоративний продукт на конвеєрі.
Підсумок: Якщо ви хочете побачити, як Marvel продовжує топтати власну спадщину, біжіть у кіно! Або краще – заощадьте гроші на щось корисне, як попкорн без фільму. "Fantastic Four: First Steps" – це не перші кроки до нової ери MCU, а останні подихи втомленої франшизи. Рейтинг: 3/10, і то тільки за те, що актори хоча б не забули репліки. Супергерої? Ні, суперрозчарування! детальніше