Світ Юрського періоду 4: Відродження

🦖 Франшиза повертається з новим диханням "Світ Юрського періоду: Відродження" — це не просто продовження легендарної саги, а її еволюція. Режисер Ґарет Едвардс майстерно поєднав дух оригінального "Парку Юрського періоду" з сучасними викликами, створивши глибоку, емоційно насичену історію, яка зачіпає не лише тему виживання, а й етичні дилеми науки, влади та людської жадібності.

🌋 Сюжет, що тримає в напрузі Події розгортаються на острові Сен-Юбер, де залишені напризволяще динозаври стали частиною нового екосвіту. Експедиція, очолювана харизматичною Зорою Беннетт (Скарлетт Йоганссон), вирушає за біоматеріалом, який може врятувати людство від серцевих хвороб. Але що починалося як наукова місія, швидко перетворюється на боротьбу за життя, коли генномодифікований Distortus rex та інші хижаки виходять на полювання.

🎭 Акторський склад — справжній подарунок глядачеві Скарлетт Йоганссон, Джонатан Бейлі, Магершала Алі — кожен із них додає глибини своїм персонажам. Їхня гра не просто переконлива, вона емоційно резонує. Особливо вражає сцена на яхті, де родинні конфлікти переплітаються з екстремальною небезпекою — це кіно не лише про динозаврів, а й про людей, їхні страхи, мрії та вибори.

🎼 Музика та візуальні ефекти — на висоті Композитор Александр Деспла створив саундтрек, який не просто супроводжує події, а підсилює кожну сцену. Візуальні ефекти — це окрема симфонія: мозазавр, титанозавр, кетцалькоатль — кожен виглядає як живий, а сцени боїв — це справжнє мистецтво CGI.

📈 Касовий успіх і культурне значення Зібравши понад $682 млн у світовому прокаті, фільм довів, що тема Юрського періоду не втрачає актуальності. Але головне — він став дзеркалом сучасного світу, де наука, етика і природа стикаються в боротьбі за майбутнє.

🔍 Висновок "Світ Юрського періоду: Відродження" — це не просто блокбастер. Це філософська притча, науково-фантастичний трилер і людська драма в одному флаконі. Фільм варто побачити не лише фанатам франшизи, а й тим, хто шукає глибокий сенс у великому кіно. детальніше

Сильна жінка та найманка Зора (Скарлет Йохансон) із колєгою капітаном Кінкейдом (Махершала Алі) та місцевим "ІндіанаДжонсом" доктором Лумісом (Джонатан Бейлі) плюс ще пару персонажів береться за важке завдання - взяти кров у найбільших динозаврів світу. Все в ім'я медицини, а також грошей з шістьма нулями та корпоративних інтересів. По дорозі вони підбирають групу мексиканців, яких депортував Трамп, ой, перепрошую, які заблукали. І ця вся різношерста гвардія старається вижити після зіткнення із доісторичними тваринками... Спойлер - виживуть не всі.


Класна вийшла б комедія, правда ж? Але фільм на диво починається як моторошний трилер, і якби авторам вистачило яєць, щоб зняти щось дійсно похмуре і темне... Ех, та це не сюди. Тут у нас пригодницька кінострічка за всіма канонами жанру та попередників. Дійсно, нічого нового, та все ж у порівнянні з фільмами 90-х та 2010-х можна було б не просто знімати самоповтори, а придумати щось більш-менш оригінальне, вдихнути свіжість у цю франшизу. Ну добре, хай вже буде самоповтор, але динозаври добре так розважали усі попередні фільми, іноді лякали, іноді смішили, іноді били в ностальгію, та завжди давали екшн і емоції під попкорн у кіно. Це було видовищно... Було і загуло. Відродження франшизи виглядає як реквієм - все настільки нудно, що враження - автори вирішили зробити весь акцент на краєвиди та динозаврів. Гаразд, та мальовані краєвиди я бачив у "Кінг-Конг проти Годзилли", а динозаври... Ну, видно, що вони вимирають... Бо їх банально дуже мало на хвилину екранного часу. Більшість часу приходиться спостерігати за препаршивою акторською грою матусі Йохансон та татуся Алі, які хочуть врятувати всіх. Та банально хочеться, щоб тиранозаври з'їли всіх.


Хоча у фільмі є дещо оригінальне - звичайних дино нам вже замало, тепер є мутанти. Якщо хочете знати, що буде, якщо схрестити ксеноморфа та динозавра, то тут є такий шанс. Виглядає огидно, хоч зловив себе на думці, що глянув би "Чужий проти Т-Рекса", потомка вже побачив.


Та й таке... Нудне, прісне і абсолютно ніяке кіно. Як каже Зора у фільмі в моменти рефлексії (в їх там до неба) - "які ми жалюгідні". Прямо в яблучко! детальніше