Якість:
1080p
Рік виходу:
Вік. рейтинг:
18+
Країна:
Жанр:
Режисер:
Тривалість:
1 год 55 хв
Мова озвучення:
Субтитри

7.1/74397
01.08.2025 - Додано нове озвучення: Колодій
01.08.2025 - Виправлено KP ID
02.08.2025 - Додано нове озвучення: Dniprofilm
Про що фільм "28 років по тому":
Події розгортаються через 28 років після спалаху вірусу, що перетворює людей на скажених убивць. Велика частина Британії досі залишається зруйнованою, ізольованою територією. На маленькому острові Ліндісфарн, де збереглося відносно мирне життя, мешкають Джеймі, його 12-річний син Спайк і хвора мати Ізла. Коли здоров’я Ізли стрімко погіршується, Джеймі з сином вирушають на заражений материк у пошуках допомоги. Там вони стикаються з новими, еволюціонованими формами заражених, які тепер мають інтелект і структуру. Там вони зустрічають загадкового лікаря Келсона, що досліджує вірус серед інфікованих, і опиняються втягнутими у боротьбу між вижилими угрупованнями та мутантами.
Дивитися ще серіали і кінофільми українською
Рецензії
Стилістику фільмів Денні Бойла важко сплутати з кимось з інших. Оскароносний режисер вже довгий час знімає те, що цікаве йому і в цікавій йому манері. Твори різнопланові, іноді цікаві, іноді не надто вдалі, але практично завжди очікувані прихильниками та досить неоднозначні.
Чи варто було повертатись до зомбі-теми після "мумбайського мільйонера" і "127 годин"? Важко сказати... Але режисер вирішив, значить треба. Тим більше сценарист фільму 2002 року Алекс Гарленд теж тут. Карти ніби склались, і як не зіграти на ностальгії. Популярна зараз фішка.. Тим більше це ж ціла трилогія ще має бути. Тому і фільм виглядає дійсно як початок чогось... А що далі, то вже буде видно.
Та повернемось до самих "28 років...". Якщо Ви прихильник зомбо горорів, жахастиків з тими ходячими мерцями чи щось типу того, прошу - проходьте повз. Це кіно не про зомбі, а про людей, яким ці зомбі заважають жити, не про виживання, а про любов сина і матері, не про апокаліпсис, а про будні селюків на фоні гарної британської природи, де олені бігають поруч із мертвяками, а кількість чудернацьких персонажів і вчинків цих персонажів на хвилину хронометражу зашкалює.
Повторюсь, Бойл зробив кіно, близьке йому і його фанам до смаку. Воно стильно знято, з цікавим монтажем та операторською роботою. І знову ж це все на любителя. Комусь оці загравання із зйомками з айфона здадуться дурістю, однак мені було цікаво побачити кінофільм саме з такого ракурсу. А от до сценарію чи то Гарленда, чи то Гарленда-Бойла є питання... Історія нагадує медитативну і досить умовну подорож дорослішання та любові до матері, і не сподобається багатьом, а особливо тим, що чекають, що зараз хтось когось буде вбивати і гризти. У "28 роках потому" цього не бракує і воно гарно та криваво подано, але це абсолютно другий план. Іноді фільм згадує, що він занадто серйозний, та з'являються смішні, хоч і не зовсім доречні жарти про "алергію на молюсків". Іноді суворі будні переміщуються з п'яними вечірками, а подорожі полями Британії кривавою стріляниною. А любов, смерть та відданість сплітаються у міцний клубок із народженням та звіриною натурою. Ось така пасторальна картина.
Герої у більшості своїй дуже схематичні, тому приємно коли зявляється Рейф Файнс у ролі цікавого шаленця, але його дуже мало. Хлопчина у головній ролі старається, однак все дуже натягнуто. Здається, що сценаристам їсти не давали, тому все так кволо... Звичайно, тут можна шукати підтексти у діях героїв, їхніх недомовках, мовчазних поглядах з-під лоба, та це все треба сприйняти і перед тим настроїтись. Інакше буде розчарування...
Щодо мене - я настроївся і спробував знайти глибину в діях персонажів та їхніх намірах. Та все ж у фіналі складається враження, що автори банально не змогли знайти баланс між традиційністю та оригінальністю, і зробили фільм більше для критиків та їхніх фанів, аніж для широкого кола глядачів. Можливо, так і було задумано... Але навіщо тоді було знімати саме продовження історії зомбі-апокаліпсису? Риторичне питання... детальніше
Чи варто було повертатись до зомбі-теми після "мумбайського мільйонера" і "127 годин"? Важко сказати... Але режисер вирішив, значить треба. Тим більше сценарист фільму 2002 року Алекс Гарленд теж тут. Карти ніби склались, і як не зіграти на ностальгії. Популярна зараз фішка.. Тим більше це ж ціла трилогія ще має бути. Тому і фільм виглядає дійсно як початок чогось... А що далі, то вже буде видно.
Та повернемось до самих "28 років...". Якщо Ви прихильник зомбо горорів, жахастиків з тими ходячими мерцями чи щось типу того, прошу - проходьте повз. Це кіно не про зомбі, а про людей, яким ці зомбі заважають жити, не про виживання, а про любов сина і матері, не про апокаліпсис, а про будні селюків на фоні гарної британської природи, де олені бігають поруч із мертвяками, а кількість чудернацьких персонажів і вчинків цих персонажів на хвилину хронометражу зашкалює.
Повторюсь, Бойл зробив кіно, близьке йому і його фанам до смаку. Воно стильно знято, з цікавим монтажем та операторською роботою. І знову ж це все на любителя. Комусь оці загравання із зйомками з айфона здадуться дурістю, однак мені було цікаво побачити кінофільм саме з такого ракурсу. А от до сценарію чи то Гарленда, чи то Гарленда-Бойла є питання... Історія нагадує медитативну і досить умовну подорож дорослішання та любові до матері, і не сподобається багатьом, а особливо тим, що чекають, що зараз хтось когось буде вбивати і гризти. У "28 роках потому" цього не бракує і воно гарно та криваво подано, але це абсолютно другий план. Іноді фільм згадує, що він занадто серйозний, та з'являються смішні, хоч і не зовсім доречні жарти про "алергію на молюсків". Іноді суворі будні переміщуються з п'яними вечірками, а подорожі полями Британії кривавою стріляниною. А любов, смерть та відданість сплітаються у міцний клубок із народженням та звіриною натурою. Ось така пасторальна картина.
Герої у більшості своїй дуже схематичні, тому приємно коли зявляється Рейф Файнс у ролі цікавого шаленця, але його дуже мало. Хлопчина у головній ролі старається, однак все дуже натягнуто. Здається, що сценаристам їсти не давали, тому все так кволо... Звичайно, тут можна шукати підтексти у діях героїв, їхніх недомовках, мовчазних поглядах з-під лоба, та це все треба сприйняти і перед тим настроїтись. Інакше буде розчарування...
Щодо мене - я настроївся і спробував знайти глибину в діях персонажів та їхніх намірах. Та все ж у фіналі складається враження, що автори банально не змогли знайти баланс між традиційністю та оригінальністю, і зробили фільм більше для критиків та їхніх фанів, аніж для широкого кола глядачів. Можливо, так і було задумано... Але навіщо тоді було знімати саме продовження історії зомбі-апокаліпсису? Риторичне питання... детальніше