Супермен

Супермен (2025): Політ Надії та Сили – Рецензія від Захопленого Глядача
О, який же це тріумф! Джеймс Ганн, той самий візіонер, який оживив "Вартових Галактики" і подарував нам емоційні шедеври з Marvel, тепер взявся за перезапуск DC Universe з "Суперменом" – і результат перевершив усі сподівання. Це не просто ще один супергеройський блокбастер; це щира, натхненна ода класичному герою, яка повертає Супермена до його коренів як символу правди, справедливості та людяності. Ганн майстерно поєднує ретро-шарм 1970-х з сучасним динамічним екшеном, створюючи фільм, який змушує серце битися швидше і викликає посмішку на обличчі. Якщо ви шукали ідеальний старт для нової ери DC, то ось він – політ, який підносить усіх нас.
Почнемо з акторів – бо ж саме вони роблять цей фільм таким живим і близьким. Девід Коренсвет у ролі Кларка Кента / Супермена – це справжнє відкриття: він випромінює природну доброту, вразливість і силу, роблячи героя не просто непереможним богом, а людиною з душею. Його Супермен – це хлопець з ферми, який намагається знайти баланс між своєю криптонською спадщиною та земним життям, і Коренсвет грає це з такою щирістю, що ви не можете не вболівати за нього. Рейчел Броснахан як Лоїс Лейн – ідеальна партнерка: розумна, смілива, з іскрою в очах, яка робить їхню хімію по-справжньому іскристою. Ніколас Холт як Лекс Лютор – блискучий антагоніст, егоїстичний мільярдер, який стає гідним опонентом, додаючи фільму інтелектуальної глибини. А ще є Кріпто, суперсобака – цей чотирилапий герой краде кожну сцену, додаючи гумору та серця, і стає справжньою зіркою, за яку хочеться спалити тисячу Кріптонів, аби врятувати! Підтримуючий каст – Еді Гатегі як Містер Терріфік, Натан Філліон як Гай Гарднер, Ізабела Мерсед як Хоукгерл – додає шарів до всесвіту, роблячи його живим і різноманітним, без зайвих пояснень.
Сюжет – це майстер-клас простоти та емоційної глибини. Ганн розумно пропускає історію походження (ми вже знаємо, хто такий Супермен!), кидаючи нас одразу в світ, де герой уже діє. Ми бачимо, як Кларк намагається примирити свою інопланетну спадщину з земним вихованням, стикаючись з конфліктами вдома та за кордоном. Фільм фокусується на персонажах: розмови між Суперменом і Лоїс, моменти порятунку людей – це розповідає про героя більше, ніж будь-які вибухи. А екшену тут вистачає – більше, ніж у всіх попередніх фільмах про Супермена разом узятих! Від порятунку дітей і білочок до епічних битв з Лексом і війнами між вигаданими націями – все динамічне, яскраве та наповнене надією. Теми вразливості як сили, людяності в супергеройстві та "панк-рок" доброти роблять історію сучасною, але вічною.
Візуали та ефекти – на найвищому рівні: яскраві, енергійні, з ретро-елементами, які повертають класичний костюм з червоними трусами, роблячи його "панк-роковим" у сучасному світі. Саундтрек, монтаж, CGI – все працює на атмосферу, роблячи фільм не просто видовищем, а емоційним досвідом. Ганн майстерно будує всесвіт, вводячи інших героїв без зайвих зупинок, довіряючи глядачам – і це окупається, роблячи "Супермена" свіжим початком для DCU.
А тепер про Джеймса Ганна – генія за камерою! Він приніс у DC свою унікальну магію: гумор, серце, фокус на персонажах. Це триб'ют коміксам, які він любить, – емоційно резонансний, тематично зрілий фільм, де герої – не просто бійці, а люди з душею. Ганн робить Супермена релевантним для нашого часу: щирим, натхненним, ідеалістичним, але з людською вразливістю. Він розбирає стереотипи, показуючи, що бути добрим – це круто, і створює фільм, який змушує аплодувати. Якщо це індикатор майбутнього DCU, то ми в надійних руках – Ганн не просто режисер, а рятівник франшизи!
Підсумок: "Супермен" – це політ надії, розваги та серця, який заслуговує на овації. З 95% аудиторії на Rotten Tomatoes і хвалебними відгуками, це найкраща версія героя з часів Крістофера Ріва. Якщо ви фанат коміксів чи просто любите хороше кіно, не пропустіть – це шедевр, який підносить і надихає. Рейтинг: 9/10, бо Ганн повернув Супермена до вершин! детальніше

Автор Viktor Riabiy ти дебіл і не лікуєшся! ти настільки хворий що і тут побачив повісточку!))) то ти не дивись супермена якщо такий вразливий. Бо супермен із свого створення 100 років назад добрий і наівний чувак який спасає навіть кошенят на дереві. Повісточка це коли кажуть що чувак мігрант і його батьки йому наказували йому обрюхатити по більше жінок у країні куда його посилають і захопити там владу? натяк не зрозуміли "сверхрозум" ти наш!)))так знімають у повісточкових фільмах, наприклад про мігранітів мусульман? ти просто тупий і закомплексований мудак! так званна хвиля СЖВ почала спадати ще за кілька років до трампа! о ні уявляш там навіть жінка є і вона уяви собі не на кухні і навіть не варить борщі! і навіть чорний чувак є і теж не на плантації і не реп читає і не наркотики продає ну все -точно повісточка ти їх розкусив! детальніше

Superman (2025) це не про темряву й страждання, а про те, що іноді супергерою достатньо просто бути людиною. Девід Коренсвет втілив Кларка Кента з теплом і щирістю -- він не тільки рятує світ, а й викликає симпатію, ніби сусідський хлопець, який випадково має надздібності. Фільм місцями грайливий, місцями серйозний, але загалом -- це легке нагадування: навіть у світі блокбастерів добро ще може виглядати по доброму.
Тут є все, що ми очікуємо від історії про Супермена: польоти, порятунки й велика кількість сцен, де плащ майорить на вітрі так, ніби він має окремий контракт у стрічці. Але, на відміну від попередніх темних інтерпретацій, цей фільм намагається повернути герою трохи наївної віри в людей. І, зізнатися, після сучасних новин це виглядало навіть більш фантастично, ніж суперсила.

Сюжет не відкриває Америку -- це класичне протистояння добра і зла. Проте подано воно так, що відчувається не перевтома від ще одного супергероя, а певне оновлення. Є місця, де історія трохи затягується, але намагались компенсувати це жартами, теплими моментами й харизматичними персонажами. А коли в кадрі з’являється собака Крипто, стрічка на хвилину перетворюється на сімейну комедію.

Зрештою, Superman (2025) -- це не революція в жанрі, але приємний ковток свіжого повітря. Це кіно про те, що героїзм не завжди в кулаках і лазерах з очей, а часто в здатності залишатися добрим у світі,який давно перестав цінувати просту людяність. І якщо вам потрібні дві години оптимізму з присмаком коміксу і "підстьобами" до Ліги Справедливості —- цей фільм цілком виконає свою місію. детальніше

Не розумію негативу, в сторону цієї екранізації, як на мене вона майже ідеальна, схожа і першим фільмом про супермена, тільки додали інших героїв а в цілому не погано, чому додали нових героїв щоб зробити більше фільмів в майбутньому, все це має сенс для кіностудії. Ну вони не можуть робити зараз як раніше знімати лише один раз без продовження або без сюжету це гроші які вони заробляють. Як на мене дуже гарно все зроблено. Можливо більшість людей втомилось від таких фільмів, тому така негативна реакція. Можливо потрібно стримати себе від поганого коментаря. Це не є лайно з усіх коміксів. Якщо більшість людей чекають на екранізацію 1 в 1 з коміксів не варто таке очікувати бо гроші потрібно заробляти кіностудії. детальніше

Рецензія без спойлерів - але зі спойлером для ваших очікувань.

Не про героя, а про емоції. Супергерої, мета-люди - в першу чергу люди. І це вся ідея фільму. Крапка.

Перші 15 хвилин - відверто нудні, зовсім не відповідають очікуванням. Наступні пів години ти починаєш розуміти, що перед тобою не класичний СУПЕРМЕН, а сучасне творіння повісточки: "не можна розбивати шкаралупу, навіть якщо хочеш яєшню. Шкаралупа має право жити, яйце - на самовираження, а ти ще й спитай, чи не ображаєш цим курку, півня, сусідку Лєну й усіх меншин". І, звісно, запитай саме яйце, чи воно взагалі мріє стати яєшнею.

Далі - ще цікавіше. Ти зупинив війну й убивства? А чому ні в кого не спитав? Ти врятував когось? А вони цього хотіли? І вся ця "мурня". З появою мета-людей все ніби стає на свої місця: це не про Воїна з космосу, готового жертвувати собою заради інших. Це історія про його особисті переживання. Про те, що він сумує за псом, з'ясовує стосунки з дівчиною, сміється, радіє, засмучується. Він "справжній". Він "живий". І так - до кінця стрічки.

Фільм підіймає купу тем: стосунки, кохання і самотність, старість і молодість. Ґанн намагається впхати все, аби глядач на кожному кроці чув: "Супермен теж людина". Але, мабуть, боявся, що ми не зрозуміємо, тому в фіналі герой буквально кричить нам це в обличчя.

Окей, ми зрозуміли. Але чи вмикаючи фільм про Супермена, ми хочемо дивитися на підліткову драму у виконанні дорослих офісних працівників? Ні. Ми хочемо легкий і драйвовий атракціон, де добряк з гумором навалює суперлиходіям. А не споглядати екзистенційну кризу в плащі. Це як замовити шоколадне морозиво, а отримати соєвий йогурт без лактози, бо кухар вирішив, що так корисніше.

Уся супергеройська частина триває хвилин 10–15, і вона справді непогана. Але цього замало. І виглядає радше як шкільна спроба "показати себе", ніж як рятунок світу.

У підсумку - фільм намагається сісти одразу на два стільці: "супергеройський атракціон" і "супергеройську драму". А в результаті падає десь посередині детальніше