Бруталіст

"Бруталіст" вже тільки за своїм синопсисом може і має бути претендентом на найвищі кінонагороди. Одна із улюблених тем кінокритиків - Голокост - наряду із расизмом та толерантністю. Тут, можливо, не стільки про нього, як про наслідки, які відчуваються на протязі усього фільму. Але вкупі з міцними акторськими роботами лауреатів купи премій Джонс та Броуді, та завжди цікавого та неординарного в ролі антагоністів Пірса, це виводить фільм на зовсім інший рівень. З цієї бази можна розкрутити багато чого... Корбет зняв відмінне фестивальне кіно з ухилом на кінонагороди та лояльність критиків. Та навряд чи для звичайних глядачів.


Почнемо з головного і найдовшого. Як не банально, це хронометраж. Я не бачу недолік у довжині кіноповісті, якщо є дійсно що сказати. До прикладу, "Опенгеймер" Нолана чи "Віднесені вітром" Флемінга теж не були короткими творіннями. І динаміки там теж не густо. Однак, внутрішня напруга та цільність сюжету, поступальна і змістовна розповідь все ж рухала дію від однієї сцени до іншої. "Бруталіст" іноді застигає в моменті, милується собою, архітектурою і базою, чекає сонця на сході та заході. Все це гарно, але постійне повторення та "пережовування" не додає сюжету стрункості, та зовсім не зацікавлює глядача.


Сіра картинка постійних страждань головного героя, його боротьбу із тими, від кого він залежить, але, в першу чергу, з собою - прекрасний екземпляр для оцінки кінокритиків і, разом з тим, засіб від безсоння. Броуді вже страждав у "Піаністі", але там було достатньо дії та зовнішньої боротьби. А тут все в собі... І чому бруталіст? Бо не хоче коритись системі, визнавати право багатих, але не талановитих, на право керувати світом і такими як він. Якось це все наївно. Для такого дорослого дядька як Ласло Тот. Звичайно, пережити Голокост, тимчасову втрату дружини, падіння з архітектурного олімпу - це вдарить по амбіціях і не таких сильних людей, та все ж... Історії про протистояння системі іноді бувають більш промовистими та не настільки прісними.


А ще підтексти та натяки - як без цього у претендента на "Оскар". Навіщо сказати прямим текстом, якщо можна ходити довкола, кидати десятицентовики та багатозначні погляди, говорити туманно, а в кінці сказати, що вони нас не розуміють та ми їм не потрібні. А ще й у фіналі завершити все символом на основні елементи Голокосту. Пафосно - так, зрозуміло - ні. Звичайно, між іммігрантом-євреєм та капіталістом-американцем ще та прірва, та й відношення другого до першого з самого початку було досить гниле. Але й угорець ще той фрукт... Тому, до речі, про співпереживання у фільмі мова теж не йде. Герой настільки смачно і важко страждає, що шкода стає не його, а дружину, яка стоїчно витримує те, що випало на її долю та ще й чоловічі вибрики. Але сильна жінка - це теж про кінонагороди, тому, напевне, Фелісіті Джонс заслуговує її у цьому фільмі найбільше.


У сухому залишку, "Бруталіст" - відмінне фестивальне кіно для кінокритиків, яке можна докладно аналізувати, шукати символи, оцінювати акторські страждання та хвалити злободенну історію та повістку. Такий собі ще один пацієнт, цього разу угорський... В історії претендентів на "Оскар" все ж є достатньо більш дружніх для простого кіноглядача фільмів, можливо, менш пафосних та більш примітивних, але післясмак вони залишать більш приємний та й запам'ятаються надовше. детальніше