Цілісно-металева оболонка

«Ціліснометалева оболонка» (в оригіналі Full Metal Jacket) — це, без перебільшення, один із найкращих і найжорсткіших фільмів про війну в історії кіно. Стенлі Кубрик зняв кіно, яке б'є набагато глибше, ніж звичайні бойовики чи агітки, і ділить усю історію на дві абсолютно різні, але рівноцінно потужні частини.

Перша половина фільму — це легендарний та безжальний курс молодого бійця на базі морської піхоти в Парк-Ройял. І тут править бал сержант Гартман (Рід Ерні), який одразу стає культовим персонажем. Його нескінченний потік креативних, добірних матюків, психологічний тиск і жорстока дегуманізація рекрутів потрібні для однієї мети — перетворити звичайних хлопців на бездушні машини для вбивства. У центрі цього пекла опиняються двоє: розумний і саркастичний хлопець на прізвисько «Блазень» (Метью Модайн) та затурканий, кремезний товстун Пайл (Вінсент Д'Онофріо), над яким сержант знущається найбільше. Наслідки цього тренування показують усю темну сторону військової системи, яка ламає людей ще до того, як вони потрапляють на справжню війну.

Друга половина фільму різко кидає нас у розпал В'єтнамської війни під час Тетського наступу. «Блазень» тепер працює військовим кореспондентом і на власні очі бачить увесь абсурд, бруд і похмуру рутину бойових дій. Тут немає героїзму чи пафосних мов — є лише розбиті міста, цинічні солдати, які намагаються вижити, і постійне відчуття смерті за кожним рогом.

Кубрик геніально демонструє головну ідею фільму: армія робить із людей професійних вбивць, але в цьому процесі вони втрачають саму людську сутність. А фінальна сцена під пісню про Мікі Мауса — це взагалі контрольний у голову своєю іронією.

Коротше: це могутнє, холодне, шедевральне кіно про те, як війна перебиває людині внутрішній стрижень. Якщо раптом з якихось причин ще не бачив — це абсолютна класика, яку треба знати. детальніше

😁
Наскільки мені смішно бачити коментарі про антивоєну суть цієї війни.

💀💀💀
Або те, коментарі що тут оспівується ситуація вторгнення США до В'єтнаму (в фільми солдати співають, але ніколи про це), і алегорія до московії.

Адже це абсолютно не так.🙃
З вами бібліотекар Невидимого Замку. Давайте поговорим.

Зверніть увагу на плакат фільму👀. Знак миру, та заклик до вбивства🤨. У фільмі головний герой носить ці два елементи.

І в фільмі висміюється ця річ. Та зразу пояснюється цей феномен головним героєм "Джокером": - "Сер це Дуалізм Карла Юнга".😦

І тут не стільки Карл Юнг грає роль, а як слово дуалізм. 🧐

Головний герой переживає конфлікт між двома ідеологіями. Які логічно протиставляються один одному. А в розмовному життю йдуть разом в одному реченні.

І Стенлі Кубрик добре замічає це.

Full-Metal Jacket 🪖 — цеце в першу чергу про п'ятого вершника апокаліпсиса — людину.

Людина обійшовши всі природні обмеження кількості населення, сама стала обмеженням. Як на добро, так і на зло.
Які ваші думки?🧐 детальніше

“Суцільнометалева оболонка”
“Good Morning Vietnam!!!”
“Суцільнометалева оболонка” Стенлі Кубрика - це просто ідеальний кіно приклад того, яка ж війна все таки загребуща і анітрохи невибаглива, кривава ненажера. Їй байдуже відмінник Ви, чи двієчник. Успішний інженер, або ж звичайнісінький прибиральник. Чийсь батько, син, чи може чоловік. Цю безжальну та руйнівну фурію, хвилює лишень одне - це вчасне постачання свіжих, нівчому неповинних душ, спотворення яких невідворотне, під нестерпним гнітом її жорстких та безпощадних жорен, які без вагань перемелють кістки кожного новоприбулого новобранця. А тим небагатьом, кому дивом пощастить зостатися в живих, війна назавжди залишить свій грубий автограф, гострих кігтів на тілі й болючих спогадів на душі.
Депресивна картина іменитого режисера, зовсім не добираючи слів, гучно розповідає про чергову, абсолютно безглузду війну, марну бійню в лоні якої, навіки залишись скніти тисячі зелених, неодружених голів. Та щось я забрів задалеко. Перед тим, як викинути у самісіньке пекло бойових дій, поки що безтурботних, переповнених романтикою пубертатних лобуряк направляють в руки сержанта Хартмена. Жорстокий, але справедливий солдафон, ніжно і турботливо повидавлює хлопцям прищі на їхніх рожевих фізіономіях та загартує щуплі яйця. Перевірить на міцність недоторканні дупи юних дамочок й вичистить зайве лайно з голів, вічно усміхнених зухвальців. На жаль, далеко не всі, під гнітом виснажливих фізичних тренувань, витримають пресинг бруднющого і грубого слівця сержанта. Мізки деяких, занадто вразливих хлопчаків, назавжди залишаться прикрашати, ідеально відполіровані стіни військово-тренувальної вбиральні. А ті, кому вистачить сили зібрати, все своє смердюче лайно докупи, обростуть суцільнометалевим панциром, переродившись із шмаркачів та соплежуїв на справжню, холоднокровну машину для вбивства, що немає співчуття і сумнівів. Лишень одиниці, зуміють пристосуватися та зберегти власне моральне “Я” Навіть перенісшись на поле бою, що являє собою суцільну руїну. Згарище, на якому повсюди розкидані залишки плоті, сморід яких, не вгамовує навіть, ранковий запах напалму. Сотні трупів присипаних вапном, смиренно лежать і заздрять живим. Видовисько страшне й жалюгідне, а головне реалістичне. Кубрик мастак своєї справи. Режисер прекрасно відчуває, увесь біль війни. Візуально посипаючи його, щедрим шаром бруднющого грунту. Хоча розмаїття людських тельбухів, для ще більшої переконливості, часом не вистачало. Проте декілька яскравих куль, все ж зачепили за живе. Та на свинець Стенлі, помітно поскупився, людських тіл особливо не нівичив. Зате душі спотворював страшно, чого лиш коштує зловісний та порожній погляд рядового Пайла, якому - проклятуща тітонька війна продірявила дах. А він між іншим раніше, повсякчас усміхався. Саме трансформація акторів, викликає найдужчий захват. Відвертий подив, як це взагалі чорт забирай! можливо? Тим більше що гра ведеться подвійна. Товстун Пайл, на прізвисько “Купа” - типовий слинько, якого любляча матуся, здається тільки щойно відлучила від грудей. І ось, за рік другий суворого вишколу, черевань зовсім інша людина. Так, у героя серйозно потік дах, але Вінсент Д’Онофріо показав блискуче двошарове переродження. Те ж саме стосується і Метью Модайна, його екранний соплежуй нарешті виріс. Це було жорстко й болісно, проте помітно і дієво. Армійський вишкіл, дещо божевільного сержанта все ж врятував йому життя. Нарешті дійшла черга, до мого улюбленого і найяскравішого персонажа. Хоча втрапити, до волохатих лап навіженого Хартмена, мені б нізащо не хотілося, надто відморожений чолов’яга. А лихослівник, яких світ не бачив. Та все ж, його задушевні та гучні настанови, єдиний проблиск світла в цьому фільмі. До того ж, за шершавим обліком жорсткого бруднослова, я розгледів скалічену душу, яка щодуху волає про допомогу. Плюс наш сержант, ще той комедіант-дотепник, хоч із вульгарним та все ж почуттям гумору. Від парочки його жартиків, я мало не луснув зо сміху. Ермі чудесно зіграв мудака, зі стальними нервами і здоровезним прутнем.
Атмосфера картини відверто гидотна, підвищена вологість в кадрі, відчувається на смак. Благо драйвова музика трохи відволікає, від пекельної спеки, в затхлих Богом забутих Джунглях. Духіть навкруг стоїть неотаменна, щей комарі дістають так, що й не посрати, пробачте на слові. Така екзотика мені не до душі, кортіло якомога швидше злиняти звідти.
Враховуючи всю чортівню, що коїться у мене мало не за вікном, переглядати фільм Кубрика, раз-по-раз чуючи гуркіт важких гармат, виявилось непросто. Пекельна лють в переміш з відчаєм, відчутно обпікали душу. Поки бісові чинуші вигрівають дупи на морях, наші хлопці, прості батраки і сільські роботяги, гинуть пачками. Ось така вона, сувора реальність війни. Заможні боягузи, можливо не всі, але більшість порозбігалися по норах та чекають доки все затихне, щоб згодом знову розпинатися, про свій патріотизм, у своєму розкішному світі, за тисячі кілометрів. Думаю якби всім нашим та їхнім бісовим політиканам, перед кожним засіданням, показували “Суцільнометалеву оболонку” Кубрика, ці владні посіпаки, значно б швидше знайшли спільну мову. Миттю припинивши, марне кровопролиття. А поки що маємо, те що маємо. В одне і теж саме лайно, Ми з Вами пані та панове, регулярно вступаємо.10/10.

детальніше