Норт

1994)
У списку був.. давно за Брюсом Уіллісом в костюмі кроля. Чомусь очікував на нього як протагоніста мелодрами, отримав дещо більш різноманітного персонажу другого плану. Але в будь-якому разі "Бруно" теж відноситься до акторів, за якими завжди цікаво спостерігати.
Сноби-критики рознесли фільм ущент. І я так і не зрозумів, чому. Очікував на значно вищий градус неадеквату. Відвертої маячні кіт наплакав у заключній третині, та й вона концептуально пояснюється. На екрані дивакувата концептуальна сатира, що достатньо передбачувано розвивається у тепле лампове сімейне кіно (ні, чорні груди не показали). Але на відміну від іншої суперечливої роботи "Міцного горішка " 90х Сніданку чемпіонів, стрічку легко дивитися. Бадьорі й захопливі пригоди світом. Малий Елайджа Вуд у центрі оповіді може тоді й не упіймав зірку, а краща його роль буде потім у найпопулярнішому фільмі власної кар'єри, але показав достатньо для свого персонажа. Діалоги не такі вже й погані. Невеликі, але виразні появи позитивного Дена Ейкройда та ветерана Хрещеного батька Ейба Вигоди. Мала дебютантка Скарлетт Йоганссон ледве впізнається. 7/10 детальніше

Фільм «Норт» (North, 1994) має репутацію одного з найпровальніших комедійних фільмів 90-х — і не просто так. Він часто називається нудним, вимученим, нереалістичним та нецікавим, бо має цілий набір проблем. Ось чому саме він так сприймається.
1. Повністю штучна концепція, яка не працює драматично
Сюжет про хлопчика, який «розриває контракт» із батьками і подорожує світом, аби знайти нових — не метафора, не казка, не сатира.
Фільм ніяк не визначає жанр:
це не казка, бо все виглядає як реальність;
не сатира, бо немає гостроти;
не сімейний фільм, бо він дивно абсурдний;
не комедія, бо там майже немає жартів.
В результаті глядач не розуміє, як сприймати те, що бачить.
2. Гумор не смішний і відчувається застаріло навіть для 1994 року
Комедія тримається на:
стереотипах (про ескімосів, техасців, амішів тощо),
дивних карикатурних ситуаціях,
плоских гегах,
повторюваних сценах “нові батьки – все зле”.
Гумор не має ані темпу, ані винахідливості. Він «старомодний» навіть на момент виходу фільму.
3. Ідея дороги не наповнена драмою чи розвитком
У хорошому роуд-муві головний герой змінюється.
У «Норті»:
Норт не росте як персонаж,
не робить складних виборів,
не має внутрішнього конфлікту.
Він просто переміщується з локації в локацію без емоційного змісту. Це виглядає як серія скетчів, а не фільм.
4. Сценарій Нормана Мейлера абсолютно не адаптований під сімейне кіно
Це один із найабсурдніших фактів про фільм:
сценарій написав Норман Мейлер — серйозний письменник, нобелівського рівня автор, далекий від легкої комедії.
Він написав текст, який:
переобтяжений моралізаторством,
не має ритму комедії,
більше схожий на дивну притчу для дорослих.
Дітям — нудно, дорослим — беззмістовно.
5. Режисура Роба Райнера провалилася (парадоксально)
Роб Райнер до цього випускав хіти:
«Коли Гаррі зустрів Саллі»,
«Принцеса-наречена»,
«Stand by Me»,
«A Few Good Men».
Але «Норт» — його перший відвертий провал.
Фільм виглядає ніби знятий без натхнення: темп плаский, сцени розтягнуті, жарти не підкреслені.
Райнер сам казав, що він не розумів, як працює цей матеріал, але зняв фільм, бо надто довіряв сценарію.
6. Фільм сам не розуміє, кому він адресований
Він надто дурнуватий для дорослих і надто філософсько-моралізаторський для дітей.
Вийшов продукт, який не цікаво дивитися жодній віковій групі.
7. Фінальний "це був сон" — рівень дитячого серіалу
Це найдешевший спосіб пояснити сюжет, і критики ненавидять його з очевидних причин:
знецінює весь фільм,
показує, що автори самі не знали, як завершити історію,
робить перегляд марним.
Підсумок: чому він нудний і вимучений?
Бо фільм:
не має чіткого жанру,
не смішний,
не емоційний,
не реалістичний у поганому сенсі,
не казковий у хорошому сенсі,
не має розвитку персонажів,
знятий без розуміння, для кого він.
Це просто дивна, порожня подорож без ідей. детальніше