Рецензія №2665

1994)
У списку був.. давно за Брюсом Уіллісом в костюмі кроля. Чомусь очікував на нього як протагоніста мелодрами, отримав дещо більш різноманітного персонажу другого плану. Але в будь-якому разі "Бруно" теж відноситься до акторів, за якими завжди цікаво спостерігати.
Сноби-критики рознесли фільм ущент. І я так і не зрозумів, чому. Очікував на значно вищий градус неадеквату. Відвертої маячні кіт наплакав у заключній третині, та й вона концептуально пояснюється. На екрані дивакувата концептуальна сатира, що достатньо передбачувано розвивається у тепле лампове сімейне кіно (ні, чорні груди не показали). Але на відміну від іншої суперечливої роботи "Міцного горішка " 90х Сніданку чемпіонів, стрічку легко дивитися. Бадьорі й захопливі пригоди світом. Малий Елайджа Вуд у центрі оповіді може тоді й не упіймав зірку, а краща його роль буде потім у найпопулярнішому фільмі власної кар'єри, але показав достатньо для свого персонажа. Діалоги не такі вже й погані. Невеликі, але виразні появи позитивного Дена Ейкройда та ветерана Хрещеного батька Ейба Вигоди. Мала дебютантка Скарлетт Йоганссон ледве впізнається. 7/10