Себбе

П’ятнадцятирічний Себбе живе з матір’ю у тісній квартирі, де бракує не лише простору, а й тепла. Замкнений і сором’язливий, він щодня стає мішенню для насмішок у школі, а вдома стикається з холодною відстороненістю єдиної близької людини. Мати, виснажена власними розчаруваннями та невдачами, потай перекладає провину за зламані мрії на сина. Попри це, Себбе продовжує її любити, намагаючись не показувати, як глибоко його ранять слова й мовчання.
Єдине місце, де хлопець почувається по-справжньому вільним, — місцеве звалище. Серед куп металобрухту та викинутої техніки він знаходить спокій і сенс. Розбираючи старі прилади, лагодячи поламані механізми й поєднуючи уламки в нові конструкції, Себбе ніби намагається відремонтувати власний світ...