Хеллбой

Думка про фільм "Хеллбой"

Перша думка, яка виникає, коли думаю про моє враження від нової появи на екранах цього персонажа, це "воу, воу". Зараз спробую пояснити.

Картинка пристойна, найцікавіше виглядали сцени з демонами, що полізли з усіх щілин. Власне, окрім Хеллбоя верхи на драконі, що летить над потоками лави, дуже круто зобразили величезних потвор, котрі почали збирати невинні душі одразу після виходу на поверхню. Натомість, слабкувато виглядала нечисть, що підтримувала головну антагоністку — відьму Німуе. По-перше, вони, на відміну від вищезгаданих гостей з пекла мали не надто реалістичний вигляд. По-друге, тролі, гобліни, леприкони та решта з'являються у фільмі двічі, хоч і в тій самій локації. Спочатку коли Король Артур ув'язнював чаклунку всі розбіглися. Вдруге народ зібрався, коли Німуе відновила сили і почала втілювати свій план. Та щойно прийшов Хеллбой — армія темряви знову перетворилася на втікачів.

Повернемося до основної лінії. Отже, загалом візуальна частина виконана добре. Глядачеві варто бути готовим до особливостей фільму та й взагалі історій про агента Реда. Наприклад непідготовленого глядача може вразити спосіб виклику духів Алісою (локазували як Еліс). Звертаю Вашу увагу, що це якраз абсолютно в стилі цього всесвіту.

Актори та їхня гра мені сподобалися. Сподобалося, що було багато роботи гримерів і костюмерів, хоч і не у всіх моментах. І там де персонажі були повністю комп'ютерні це було помітно.

Але головним "але" у цьому фільмі є сценарій. Він відображає коміксову історію. Це добре — "канон". Та автори намагалися в рамки хронометражу впхати стільки подій і нових персонажів, що просто напросто важко це сприйняти. З усього фільму, не враховуючи добре знаних Хеллбоя, Артура, Мерліна і Бабу Ягу, я запам'ятав лише Еліс і... і все. Через таку тисняву в сюжеті глядач не встигає пройнятися персонажем та його історією, не встигає прив'язатися і почати співпереживати.

Окрім всього є неясність. Як Хеллбой одягнув свій плащ, якщо рукав явно вужчий від його правиці? Несподобалося ще і те, що коли професор допомагав підпилювати роги головного героя, то сипалося дуже пагато пилу, намальованого комп'ютером. Але тим не менше форма ріг зовсім не змінилася і нічого не було спиляно.

Ще суперечливий момент стосується Баби Яги. Хатка на курячих ніжках, сама чаклунка і її історія дуже сподобалися. Але сказано, що Хеллбой закрив її у іншому вимірі, щоб вона не могла завдати нікому шкоди. Тим не менше стара їла суп з дитячими пальцями. Поганько закрили чи як?

А от фраза, яка мені, мабуть, найбільше у фільмі сподобалася це "Нічого не вийде, бо я козоріг, а ти хворе стерво". Щоправда виникло відчуття, що вже десь це чув.

Окремої уваги і оплесків заслуговує виконавець головної ролі Девід Гарбор. На екрані Хеллбой має переконливі м'язи. І це справжні м'язи, які актор наростив спеціально для фільму. Певен, що саме завдяки спільній роботі гримерів і актора вдалося створити такого персонажа на екрані.

Загалом відчуття від фільму змішані. З одного боку його важко було сприймати, з іншого — це робилося, щоб створити зав'язку на майбутні продовження. В звязку з цим моя емоційна оцінка 7/10. Але за грим і за Девіда Гарбора ще +1.

8/10 фільму "Хеллбой" і сподіваюся, що в наступних фільмах глядач отримає можливість насолодитися фільмом.