Мій улюблений ворог - Герцоґ Кінскі

Це глибоко особиста й водночас безкомпромісна сповідь режисера Вернер Герцоґ про його бурхливі, майже міфічні стосунки з актором Клаус Кінскі — союз, у якому ненависть і захоплення, творчість і руйнація існували пліч-о-пліч. Ще підлітком у 1950-х Герцоґ був зачарований екранною присутністю юного Кінскі, не підозрюючи, що доля зведе їх разом у вибухонебезпечному творчому тандемі. Згодом вони навіть мешкали в одній квартирі, де Кінскі під час сорокавосьмигодинного нападу люті розтрощив ванну кімнату — епізод, який став символом їхніх майбутніх взаємин: хаотичних, небезпечних, але неймовірно плідних.
Їхня співпраця почалася з фільму Аґірре, гнів Божий, де Кінскі втілив одержимого конкістадора Лопе де Аґірре — роль, що перетворила його на демона екрану й водночас на постійне випробування для знімальної групи. За цією стрічкою послідували ще чотири спільні роботи, серед яких Носферату: Привид ночі, Войцек, Фіцкарральдо та Кобра Верде — кожна з них ставала ареною психологічного протистояння двох сильних характерів. Кінскі був геніальним і нестерпним, Герцоґ — впертим і безстрашним; разом вони створювали кіно, що балансувало на межі безумства й величі.
У фільмі Герцоґ повертається до місць зйомок — від амазонських джунглів до європейських міст, — відтворюючи атмосферу напруження, ризику та творчої одержимості. Він спілкується з членами знімальних груп, які були свідками їхніх конфліктів і примирень, згадує погрози, вибухи гніву та моменти дивовижної концентрації, коли хаос раптом перетворювався на мистецтво. Стрічка постає портретом двох митців, приречених на зіткнення, і водночас — одою творчому вогню, що народжується з протистояння.