Після репетиції

Генрік Фоглер — раціональний, вимогливий і холоднокровний театральний режисер, який після кожної репетиції залишається на сцені, занурюючись у роздуми. Одного вечора до нього повертається Анна — головна акторка його нової постановки за Стріндбергом «Сонна п’єса», нібито шукаючи загублений браслет. Їхня розмова поступово переростає у сповідь: Анна розповідає про ненависть до своєї матері Ракель — колишньої коханої Фоглера, талановитої, але знищеної алкоголем актриси.
Зі спогадів минулого постає день, коли Ракель, вже на межі відчаю, благала Генріка повернутися до неї. Ці образи оживають у його свідомості, змішуючись із реальністю. У щирій і напруженій розмові між Анною та Фоглером відкриваються давні рани, приглушені почуття й невисловлене кохання, що кидає виклик віку, досвіду та самоконтролю.