Вікно навпроти

Джованна 10 років одружена, у неї люблячий чоловік, двоє діточок, домашні турботи, робота на птахофабриці та приготування випічки для кафе. Її життя розписане по хвилинах, і це не шопінг і секція йоги, а важка, щоденна праця. Єдина віддушина, вікно навпроти, де живе симпатичний сусід, жінка дивиться туди вечорами, коли шалений ритм трохи сповільнюється. У житті героїні геть-чисто відсутній позитив, усі події передбачувані й безрадісні до зубовного скреготу.
Якось Філіппо приводить до будинку старого, у якого спостерігається втрата пам'яті. На ніжні плечі Джованни тепер ляжуть і турботи про чужу людину. Спочатку мешканець тільки дратує, але коли господиня будинку дізнається його ближче, вона вражена його витонченими манерами та інтелігентністю, затамувавши подих, вона слухає розповіді про його життя. Звичної рутини, яка, здавалося, засмоктала назавжди, можна позбутися тільки повіривши в себе.