Довгоніг

Якщо зовсім коротко і по ділу, «Довгоніг» - це крута, та дуже атмосферна штука. І якщо вам вдасться налаштуватися на цю атмосферу, відчути її і прожити, фільм вас точно налякає. Щоб подарувати вам незабутні емоції, разом з моторошною історією працює все. Музичний супровід наприклад. Кожна композиція, яка звучить у фільм, майже залізає під шкіру, на стільки вони підкреслюють усіляку потойбічну срань, яка відбувається на екрані. Операторська робота, де камера плавно їздить по замкнутій локації і ти очікуєш що саме зараз на тебе вискочить до біса стрьомний Колян Кейдж у офігезному гримі. Все це у поєднані дає ту саму гнітючу атмосферу, про яку я писав у сторі раніше, відразу після перегляду. Також сподобалася ціла купа великодок і посилань на класику цього жанру. Не дарма стрічку знімає син актора із «Психо», якщо ви не знали. Тому посилання і добіса багато символізму легко пояснити.

Врахуємо і той факт, що режисер і справді намагався нас налякати, але робив це більш тонким методом, а не різаниною і тонами фейкової крові у кадрі.

Варто згадати також феноменальну гру Кейджа, це узагалі гайки. Його персонаж для мене офіційно один з найстрашніших за останні декілька років. Натуральний грим + перформанс Кейджа + бекграунд персонажа = обісратись. Чесно вам кажу. Тут в принципі кожен персонаж іноді слабий на голову якщо так подумати. Це і лякає. Лякає значно більше, ніж Сатана, який час від часу атмосферно стоїть над головною героїною, адже як на мене він тут виконує функцію символізму, але аж ніяк не реального персонажа. І як раз посилаючись на оці мої думки, фінал картини мені не сподобався, бо містику все ж вивели на головний план. І я не кажу що це погано, просто атмосфера трохи злітає і фільм переїздить на іншу колію, сусідню.

Тому якщо коротко, воно якось так. Емоції я отримав, кінематографічну насолоду також. Не дивлячись на змазанний фінал, фільму все одно є вам що запропонувати. Це і класний трилер і непоганий детектив, а головне - пристойний горрор, який лякає в першу чергу реалізмом,а вже потім вдається до містичного. Поки що це один з найкращих фільмів цього року. Від мене чиста 8 з 10! детальніше

Агент Лі Харкер володіє екстраординарною здібністю здогадуватись, де шукати, і знаходити підказки у розкритті злочинів. Цим вирішує скористатись ФБР, залучивши її до розслідування вбивств сімей, що відбуваються останні 20 років. На місці залишаються дивні листи із шифрованими посланнями та підписом Довгоніг.

Ще одне кіно про пошук маніяка, ніби нічого нового. Тендітна дівчина проти шизанутого бугая. Напевне, бачили вже не раз. Та тут швидше не про те "що", а "як". Фільм моторошний, скрімери працюють, атмосфера гнітюча від початку і до кінця. Це теж було, однак тут у сукупності воно дає хороший ефект. Плюс аутична головна героїня, яка сама часто скидається на маніяка, теж ніби "відбита на всю голову". І в цьому вязкому середовищі дуже повільно розвивається сюжет. От тут, напевне, і головна претензія до фільму - темп настільки повільний, що здається глядачі і герої замерли в статичному стані, сюжет практично не розвивається, а перехід між главами швидше спонтанний ніж логічний. Не кожному це зайде, тому перед переглядом фільму варто все ж таки добре виспатись, інакше "Довгоніг" може бути краще будь-якого снодійного. Щоправда, до першого скрімера... А тут, повторюсь, їх небагато, проте всі доречні і смачні. Ще одна претензія до темпу - через його статичність фільм значно програє у фінальній розв'язці, твіст хороший та після того сонного царства і блукання, швидше вимушений.

В сухому залишку, автору вдалось створити мікс-солянку з елементів таких кінотворінь як "Справжній детектив", "Омен", "Червоний дракон", "Зодіак" та ще багатьох схожих по жанру. Виглядає як хороша дипломна робота. Точно не "найкращий трилер десятиліття", але це вже на кожен смак. Оцінити варто, "Довгоніг" відрізняється від останніх жанрових робіт, і точно знайде як своїх прихильників, так і хейтерів детальніше