Рецензія №738

Агент Лі Харкер володіє екстраординарною здібністю здогадуватись, де шукати, і знаходити підказки у розкритті злочинів. Цим вирішує скористатись ФБР, залучивши її до розслідування вбивств сімей, що відбуваються останні 20 років. На місці залишаються дивні листи із шифрованими посланнями та підписом Довгоніг.

Ще одне кіно про пошук маніяка, ніби нічого нового. Тендітна дівчина проти шизанутого бугая. Напевне, бачили вже не раз. Та тут швидше не про те "що", а "як". Фільм моторошний, скрімери працюють, атмосфера гнітюча від початку і до кінця. Це теж було, однак тут у сукупності воно дає хороший ефект. Плюс аутична головна героїня, яка сама часто скидається на маніяка, теж ніби "відбита на всю голову". І в цьому вязкому середовищі дуже повільно розвивається сюжет. От тут, напевне, і головна претензія до фільму - темп настільки повільний, що здається глядачі і герої замерли в статичному стані, сюжет практично не розвивається, а перехід між главами швидше спонтанний ніж логічний. Не кожному це зайде, тому перед переглядом фільму варто все ж таки добре виспатись, інакше "Довгоніг" може бути краще будь-якого снодійного. Щоправда, до першого скрімера... А тут, повторюсь, їх небагато, проте всі доречні і смачні. Ще одна претензія до темпу - через його статичність фільм значно програє у фінальній розв'язці, твіст хороший та після того сонного царства і блукання, швидше вимушений.

В сухому залишку, автору вдалось створити мікс-солянку з елементів таких кінотворінь як "Справжній детектив", "Омен", "Червоний дракон", "Зодіак" та ще багатьох схожих по жанру. Виглядає як хороша дипломна робота. Точно не "найкращий трилер десятиліття", але це вже на кожен смак. Оцінити варто, "Довгоніг" відрізняється від останніх жанрових робіт, і точно знайде як своїх прихильників, так і хейтерів