Ворон

Ворон" 2024 року — це спроба відродити культову стрічку 90-х, яка вже давно стала класикою готичного кіно. Якщо оригінал зачіпав за живе своїм темним романтизмом і глибокою меланхолією, то цей рімейк намагається зробити те саме, але сучасними методами, іноді захоплюючи, а іноді розчаровуючи.

Як і в оригіналі, головний герой повертається з мертвих, щоб помститися за свою загибель та втрату коханої. Тематика незмінна: справедливість, відплата, біль утрати — усе те, що ми вже бачили раніше, але з трохи свіжішим поглядом на деталі. На жаль, "свіжий погляд" іноді виглядає так, ніби творці просто взяли сценарій з 90-х, додали кілька новомодних фішок, але суттєво нічого не змінили. Деякі моменти здаються передбачуваними, але якщо ви фанат оригіналу, то це сприймається як данина поваги.

Актор, що грає головного героя, добре вписується в атмосферу фільму, але йому трохи не вистачає тієї загадкової харизми, що була у Брендона Лі. Його біль відчувається, але іноді здається надто театральним — ніби намагається переконати нас більше, ніж це потрібно. Другорядні персонажі, на жаль, губляться на фоні головного героя, а їхні історії не завжди отримують достатньо уваги.

Режисура тримає фільм у постійній напрузі, і темп фільму добре витриманий. Втім, деякі сцени явно зроблені "для ефекту", і це іноді вибиває з атмосфери. Таке враження, що режисер хотів зробити щось незабутнє, але в гонитві за видовищністю, забув, що іноді менш — це більше.

Візуально фільм виглядає красиво, але й занадто "стерильно" для свого жанру. Якщо оригінальний "Ворон" був занурений у похмуру, майже недбалу естетику, то тут усе виглядає занадто чисто, і це трохи втрачає дух першоджерела. Чорні й сірі тони домінують, але без тієї похмурої емоційної глибини, що вражала в першій стрічці. Здається, навіть дощ тут якийсь несправжній.

"Ворон" (2024) — це спроба повернути культового персонажа для нового покоління, але з великим акцентом на візуальні ефекти й сучасний підхід. Фільм зберігає основні риси оригіналу, але часом здається, що він втрачає душу по дорозі. Тим не менш, якщо ви фанат франшизи або просто любите похмурі історії про помсту — це кіно варто переглянути. Але якщо ви сподіваєтесь на щось, що перевершить оригінал, то, можливо, на виході ви відчуєте легке розчарування.

Рейтинг: 6/10
Співвідношення візуалу і драматичності вийшло не ідеальним, але все ж таки це гідний фільм для вечірнього перегляду, особливо якщо вам подобається стиль "темного героя" детальніше

Бачу негативні відгуки... Неможна цю постановку порівнювати з оригіналом - так. Зараз інший формат та вимоги у кінематографі. Саме це і зменшило епізоди передачі глибини трагедії. Дана версія освіжила спогади по старій версії, і кого реально зацікавить оригінал - залюбки перегляне. Рекомендую для перегляду, знято классно. Трохи аж відпочив від марвелівського безумства. Знято так, щось на типу Джокер + Джон Уик =) детальніше

В першу чергу хочу відмітити, що цей фільм досить далеко відкотився від фільму 94 року і, можливо, і від коміксів, які я не читала. Тут залишилося зовсім мало від оригінального сюжету, більше сучасна інтерпретація та бачення режисера. Кохання цієї пари білььше відчувається як двоє розгублених, самотніх підлітків чи скоріше молодих людей (з фільму можна судити, що їм приблизно по 20 років), які знайшли один одному у безмежному морі розпачу та відчаю. Наркозалежний хлопець з нещасливим дитинством і дівчина-музикантка, яку схоже продала власна мати і яка стала на слизький шлях. Вони зустріли один одного у найтемніші дні свого життя і стали один для одного променем світла та надії на краще. Що правда далі стало все гірше. Мене засмутило, що не до кінця розкритий персонаж Еріка. Що сталося у його сім*ї? Крім натяків на пагубні звички матері та можливого насильства у домі про нього майже нічого не розповіли. Він був наркоманом, але зовсім не був схожим на небезпечного чи агресивного. Навіть у реабілітаційному центрі його пресували такі ж наркомани як і він. Чому? Наслідок якоїсь дитячої травми? Страх висовуватися, подавати голос чи виказувати супротив, щоб не стати жертвою знову? Його минуле було досить туманним і майбутнє його не краще. Складається враження ніби це не історія кохання, а він просто як тло, щоб підсвітити яка Шеллі прекрасна та особлива. Оскільки її історії приділяється набагато більше уваги на протязі всього фільму. Та й історія їх кохання виглядає скоріше одурманений тріп та безкінечні розваги. Якби не всЯ ця ситуація як довго протривали би їхні стосунки? чи це дійсно щире чисте кохання чи це просто тимчасове захоплення під впливом речовин? Після того як сталося те, що сталося Ерік виглядає як загублена і розгублена дитина, яка втратила щось важливе. Можливо, він потребував її і любив навіть більше, ніж вона. Він стикається з горем та нерозумінням, що відбувається і чому так сталося. Спочатку ми бачимо радше наляканого хлопчика, ніж дорослого чоловіка. Проте згодом персонаж Скарсгаарда перетворюється скоріше на якогось маніяка, ніж на месника як у фільмі 94 року. Коли він бачить відео у його душу закрадаються сумніви чи дійсно він добре знав її і чи любила вона його? Якщо любила чому не розповіла? Але незважаючи на це він приймає рішення пожертвувати своєю душею заради неї і для нього це шлях в нікуди. Сцена у опері як на мене була трошки занадто. Сама ідея розгорання подій у такт виставі мені сподобалася, але вийшов перебір з різаниною. еллі, вродлива перспективна музикантка, стала жертвою амбіцій власної матері і знаряддям убивства у руках того чоловіка, ім*я якого я навіть не запам*ятала, тому що персонаж його прісний і нецікавий. Вона боролась і втікала від власних демонів. І Ерік став для неї тихою гаванню.
В загальному хотілося би підсумувати, що цей фільм і фільм 1994 відчуваються і переглядаються абсолютно по різному. Я спочатку переглянула версію 94 року і вже потім цю. І на мою суб*єктивну скромну думку версія 94 року набагато краща. Історія чистого щирого кохання двох дорослих зрілих людей, страждання головного героя і його праведний гнів, його благородність і помста проти кохання двох молодих незрілих людей, які абсолютно не знають хто вони, розгублені і одурманені наркотиками. Для мене цей фільм тримався чисто на Біллі (хоча це і не найкраща його роль), тому що решта персонажів прісні і нецікаві картонки. Ця Маріон, схожа на офісного працівника і сивий чоловік, який постійно її супроводжував і захищав, хто вони такі? Як вони у це вляпалися? Зрозуміло, що не стане хронометражу розкривати свіх персонажів та історії, але тут навіть історія Еріка не розкрита. Музика до фільму підібрана непогано, але все таки з першим фільмом не зрівняти. І хоч фільм сучасний, знятий з більшими можливостями, ніж у 94 році, він всеодно сильно йому поступається. детальніше

Ну йобана в рот

ПОЧИНАЮ

Знайомство 40ХВ

Режисер виділив 40 хв фільму на розкриття персонажів до становлення протагоніста та їх кохання . Їх кохання ... Воно було днів 5+- , не зрозуміло яким довгим чи коротким , не зрозуміло чи було . Наркоман у депресії і музикантка яка обманута потойбічною силою що також розвивало у ній певні психічні розлади . Ви спитаєте що за потойбічна сила ? А біс його знає сам не зрозумів . І ? А вийшло що персонажів не розкрито , мотиву чистого кохання також , мотивів антагоніста не відомо для чого це затягнули на 40 хв БІС ЙОГО СРАКУ ЗНАЄ !!!...

Розуміння 30ХВ

Режисер виділяє 30 хвилин на те щоб показати як протагоніст починає розуміти ким він став і що йому потрібно робити . Подано це приблизно так саме ніяк .

Помста 20ХВ

ВАУ , Чудово занятий шлях помсти , красиво , люто , те що хотілось бачити на протязі фільму , те чого чекали ГОДИНУ !!!

Математика

Якби режисер зробив цю математику навпаки

Знайомство 20
Розуміння 30
Помста 40

Можливо щось би з цього і вийшло .

В додаток хочу виділити гру Білла Скашгорда , його гра була чесною, він втомленого на початку у лікарні до безумно злого в кінці , ще з фільму "Воно" у мене симпатія до актора . детальніше