Річард говорить "Прощавай"

Фільм, який ніхто особливо не чекав. І ніхто особливо не обговорює. Невеликий бюджет, простий сценарій, відсутність драматичних поворотів чи режисерських трюків. Але іноді й цього достатньо, щоб влучити в нерв. Це історія не про смерть. Це історія про життя, яке ми ховаємо "на потім".

Стрічка не намагається бути глибокою, але саме тому потрапляє в саму глибину. Джонні Депп тут не грає – він проживає. Вперше за довгий час він не персонаж, а людина. Без шарфів, гриму і маски. Просто втомлений, трохи цинічний, відверто злий, саркастичний і… живий. Його герой - викладач, який дізнається, що йому залишилось жити лічені місяці. І раптом усе, що було фоном, стає головним. Не тому, що світ змінюється - а тому, що змінюється фокус.
⠀
У кожного з нас є план. Колись написати книгу. Колись поїхати на море. Колись сказати «ні». Колись сказати «люблю». І от тільки коли тебе притискає до стіни - згадуєш, що "колись" - це дуже ненадійна дата.
⠀
Цей фільм - не шедевр, не прорив, не претендент на класику. Але він працює. Тому що вміє сказати гучно без мікрофона. Нагадує, що ми постійно переоцінюємо те, що зробимо за десять років, і недооцінюємо те, що здатні зробити за один місяць. Ми будуємо стратегічні плани й вкладаємо життя в довгострокову перспективу. Але чи буде в нас довгострокова?

"Життя не можна прожити довше. Але можна - товще". І цю товщину дарують нам події. І в цьому весь фільм. У цій фразі - вся ідея. Бо не кожен день має бути важливим. Але хоча б деякі мають бути справжніми.

Тому якщо ви шукаєте фільм із вибухами, ефектами, глибокою філософією чи сльозами на замовлення - це не сюди.
Але якщо вам потрібно тихо сісти, видихнути і згадати, що ви все ще живі - увімкніть. І не відкладайте це на потім. детальніше

Що ж, відгуки на фільми я почну із «Річард говорить «Прощавай»

⚫️ Перше, на що хочеться звернути увагу, це афіша. Звернули увагу на те, що оригінальна афіша і українська афіша відрізняються. Не знаю, чи це нормальна практика, але те, що «The Professor» перетворилося в «Річард говорить «Прощавай» мені не дуже подобається, хоча й, в цілому, підходить. Оцінюю це в 7/10 ⭐

⚫️ Друге, про що хочеться поговорити, — опис до фільму. Достатньо детальний та відповідає сюжету, зміг мене зацікавити як потенційних глядачів. Оцінюю це в 10/10 ⭐

⚫️ Третє, про що хочеться зазначити, — сюжет. Розумію головного героя в тому, що перед неминучою смертю хочеться спробувати все, що до цього забороняв собі робити через моральні принципи, рамки, встановлені суспільством, та стереотипи. Таким людям буквально начхати на те, яка в них складеться репутація, тому що вони помруть і їм до цього не буде ніякого діла. До останнього я думали, що в кінці це все виявиться неправдою і що результати Річарда переплутали з кимось іншим, але те, як він почував себе і з часом виглядав все гірше й гірше, не залишили на це надії. Що ж, відкритий кінець мені також сподобався.
Плюсів головному герою додає те, що він вчив своїх учнів любити літературу, читати для насолоди, а не тому, що так вимагає програма. Це дійсно те, чого не вистачає викладачам. Не всі готові і можуть зацікавити учнів, як Річард.
Також я раді тому, що головний герой був люблячим батьком і підтримував доньку. Ось дійсно той самий потрібний приклад, якими мають бути взаємини батьків з дітьми.
Тож, оцінюю сюжет в 9,5/10 ⭐

⚫️ Третє, про що хочеться поговорити, — гра акторів. Джонні Деп гарно зіграв свою роль, як і всі інші актори. Вони достойно відіграли, викликаючи у мене емоції, відповідні ситуаціям, в яких знаходились актори. Отож, оцінюю це в 10/10 ⭐

⚫️ І останнє, про що хочеться відмітити, — український дубляж. Він чудовий і я майже не маю до нього претензій. Актори дубляжу достойно з цим справились. Оцінюю це в 9,5/10 ⭐

Отож, якщо вам хочеться чогось трохи драматичного, доволі відвертого і репрезентації життя без обмежень — раджу цей фільм. Загалом оцінюю його в 9,5/10 ⭐ детальніше