Рецензія №847

Останнім часом ловлю себе на думці, що чимало фільмів знімаються із метою залучити до кіно зумерів - теперішніх тінейджерів та 20-річних - покоління вже навіть не Інстаграму, а Тік-току, а також толерантності, бодіпозитиву, відкритості, легковажності, ультрашвидкого сприйняття інформації, самовизначеності як в фізичному, так і в моральному плані. І якщо попередні покоління у свої 15-20+ більше проявляли бунтарські нахили та відкидали насліддя батьків, то теперішні тінейджери і трохи старші просто йдуть своїм шляхом, не заперечуючи чи відкидаючи, але особливо і не вникаючи. Та це так, ліричний відступ...


Молодій дівчині Елліотт після добрячої порції галюциногенних грибів довелось зустрітись із собою 39-річною. І найцікавішу пораду, яку змогла дати ця "стара" жінка своїй молодій версії - не дати собі шанс із молодим однолітком. Але заборонений плід завжди такий солодкий... Цікава зав'язка із подорожжю в часі зовсім не розвиває далі саме цю сторону, не вдається в технічні деталі, а акцентується на тому, що ти втрачаєш, коли переходиш у наступний етап у своєму житті - університет, а потім доросле життя. Легковажна Елліотт і побита та розчарована її доросла версія, егоїстичний тінейджер, який не вникає у те, що може завадити її легковажності, та 40-річні жінка, яка розуміє, що втратила найкращі роки свого життя, сумує за сім'єю та собою тоді...


До честі авторів, вони не загострюють історію на сумних моментах, а показують наскільки зможе змінитись людина, якщо підійти до кожної ситуації з іншого боку, проаналізувати та оцінити, і зробити свій вибір, подаючи це все часом кумедними, часом ліричними моментами. Тому історія, яка виглядає достатньо поверхневою, при детальному розгляді може бути досить серйозною оповіддю про сімейні цінності, дорослішання та бажання вибрати свій шлях. А літня атмосфера на фоні канадських пейзажів плюс прекрасні емоції молодої акторки у головній ролі роблять перегляд фільму досить приємною витратою часу.


Повернусь до свого ліричного відступу... Сетінг історії - сучасність, перед нами постає типовий зумер, який не може визначитись у своїх сексуальних вподобаннях, м'який представник чоловічої статі та лояльні батьки та сім'я. І це досить сильно резонує із кіноісторіями дорослішання минулого століття. Питання, які стояли перед тодішніми студентами кардинально відрізнялись і конфлікти були геть іншими...Покоління змінюються, та інколи здається, що перед теперішньою молоддю не нависає жодних серйозних проблем. З одного боку, це класно, з іншого... З іншого, що кожен із нас міг би сказати своїй молодій версії, якби випала така нагода?..