Рецензія №749

Скажу відверто, бестселера, за мотивами якого зняте кіно, не читав, тому спробую оцінити саме кіновитвір з відривом від літературного першоджерела. Фільм являє собою якісну роботу із банальним сюжетом, щоправда із підтекстом, з гарними акторами, класною операторською роботою та хімією між персонажами.


Гарна мелодраматична історія, герої кохають один одного, але в дитинстві вона кохала іншого, і тут він знову з'являється у її житті. І у них є своя таємниця в минулому. І їй треба знову робити вибір... Хм... Це було в минулому столітті. Тепер все ніби за законами жанру, але таємниці не ті і вибір не такий очевидний. Все по-новому в епоху сильних і незалежних. Як і писав, в сюжеті є підтекст, і саме він відбивається у грайливих очах Блейк Лайвлі та очах колючих-імпульсивних та добрих-лагідних її партнерів по любовному трикутнику. Він, підтекст, - основа сюжету. Як і травми дитинства... Автори стараються копнути глибше і от вже отримуємо романтичну психологічну драму про те, як моделі поведінки батьків і дитячі спогади впливають на дорослі стосунки. І це все на фоні прекрасного зовнішнього лоску життя представників середнього американського класу. Які, як нормальні люди, після кожної ненормальної ситуації ідуть до психіатра. Нам би, простим та пересічним, їхні проблеми...


Чесно кажучи, важко описати дане кіно - підняті теми звичайно важливі, та подані тут швидше як фон для потрібної повістки, під яку підганяються усі сюжетні лінії. Дивно це писати, але для романтичного кіно, тут забагато психології і замало мелодрами. Та й рішення героїв, по своїй суті вірні, та все ж виглядають найпростішим шляхом вирішення проблем. Життя, на жаль, не завжди йде цим шляхом і інколи важко щось змінити, особливо коли любиш... Але теперішнє покоління ламає ці традиції. Чи на краще це? Покаже час...