Рецензія №727

Романтичні історії в кіно не рідкість і здивувати чимось обізнаних глядачів дуже і дуже важко. Можна зняти щось дуже оригінальне, поміняти місцями партнерів, додати шуму, поставити нові декорації, змінити місце і час. Сталим залишиться єдине - це про почуття та любов...

Історія Солін та Хейза, у яких значна різниця у віці, окрім саме цієї різниці, не може похвалитися якоюсь оригінальністю. Все за законами жанру, багато слів про кохання, пристрасті, складнощів в утриманні партнера, непорозуміння, розлуки, але потім примирення і в кінці все закінчиться добре. Якщо чесно, достатньо банально, передбачувано. Іноді сюжет просто стоїть на місці або тоне в бездонних очах Енн Гетевей чи бере паузу у сором'язливій посмішці Ніколаса Голіцина. Але саме це відрізняє кіно від багатьох штамповок на дану тему. Ти розумієш всю передбачуваність, але відчуваєш хімію між головними акторами, розумієш, що сюжет примітивний, але віриш у те, що він казково закінчиться. Це - дійсно гарна історія, яка могла статися лише на сторінках книги та/або в кіно.

Для чогось більшого фільму бракує глибини, хоч він і пробує підняти питання до поваги особистих кордонів селебріті, та впливу уваги фанів на життя та щастя тих людей, які є близькими популярним особистостям. Однак, це дуже поверхнево. Це ж правда - люди ненавидять щасливих, але щоб розвинути цю думку, показати боротьбу проти тих, що руйнують щастя, даній історії бракує сміливості.

Гарні актори, банальний сюжет, пронизлива музика, затягнутий хронометраж - це все "Думка про тебе". Приємна романтична історія за всіма законами жанру - це теж про нього... Вдале кіно для романтичного настрою