Рецензія №691

Фільм "Як поживаєш?", також відомий як "Хлопчик і чапля", мені вцілому сподобався. Я довго його очікував і переживав, що таки не зможу його побачити. Але отримавши можливість, я не був розчарований. Хоча є певні моменти, які варто обговорити, адже враження досить змішані.
Відповідність фільму та книги дуже опосередкована. У фільмі не співпадають дійові особи, немає важливих для книги теми листів і більшої вдумливості головного героя. Лише певні мотиви можна впевнено віднести до роману Йосіно Гендзабуро. Фільм більш фантастичний і пригодницький. Коли під час анонсу журналісти писали, що фільм буде заснований саме на цій книзі, я очікував, що він буде схожий на попередній фільм майстра, і за сумісництвом моє улюблене повнометражне аніме ever, "Вітер дужчає". Сподівався, що він також буде "дорослим", філософським та життєвим.
Однак "Як поживаєш?" більше стилістично схожий на "Віднесених привидами", ніж на "Вітер дужчає", і на жаль, не дотягує до них обох. Можливо через те, що фільм мало схожий на екранізацію книги, фільм і вийшов у міжнародний прокат як "Хлопчик і чапля", ця назва ближче до того, що відбувається у фільмі.
Головний герой Махіто, хоча і є типовим персонажем пригодницьких дитячих історій, не має зрозумілої арки у фільмі. Якщо у "Віднесених привидами" Чіхіро проходить арку дорослішання і контраст між нею на початку та в кінці фільму разючий, то в цьому фільмі головний герой змінюється, але що саме змінилося і на скількі ці зміни важливі мені не до кінця зрозуміло. Я не розумів, чому з'явився конфлікт з чаплею, чому він так різко завершився і вони стали "друзями". Я не до кінця зрозумів конфлікт Махіто з мачухою і чому кульмінацією стала сцена, де він називає її мамою. Чому важливою стала відмова від поста хранителя світу, неначе на початку фільму він би погодився, я не впевнений. Його історії явно не вистачило пари фундаментальних циглинок.
Цього разу Міядзакі занадто відволікся на фантастичне у своїй роботі. Його образність та символізм як завжди неймовірні, однак сюжет за ними трохи загубився. Вогонь як символ руйнування, так і очищення, вода - емоції і підсвідомість, земля - стабільність і реальність, повітря - свободу і польоти; Символи життя та смерті, вигадливість потойбічного світу - усе це красиво та продумано, однак мета-сюжет не здатен замінити сам сюжет.
Те саме стосується і фірмових елементів робіт режисера: літаки та польоти, антивоєнні висловлювання, сильних жіночих персонажів, імплементації японського фольклору. Ці елементи додають фільму впізнаваності та глибини, але, можливо, трохи розпорошують увагу від основної історії.
А от технічна сторона фільму як завжди на 10/10, тут жодних нарікань. Фільм красивий в усіх сенсах. Особливо мені сподобалися сцени з вогнем, неймовірна робота аніматорів. Вигадливість образів та експресивність анімації роблять кожен кадр витвором мистецтва. Кольорова гама, увага до деталей та атмосфера підкреслюють емоційну глибину фільму.
Музичний супровід від Джо Хісаїші як завжди золото. Саундтреки, створені цим талановитим композитором, підкреслюють кожну сцену і створюють правильний настрій. Окрема подяка за фінальну пісню від Кенші Йонезу.
Підсумовуючи, хоча "Як поживаєш?" має свої недоліки, він все одно заслуговує на увагу. Міядзакі в черговий раз створив візуально чудовий світ, хоча й дещо втратив фокус на сюжеті. Для шанувальників студії Ghibli цей фільм все одно обов'язковий до перегляду, а від мене 8/10.