Рецензія №539

Знаєте, є така притча. Мудрець показує учню білий лист з однією точкою і питає: «Що ти тут бачиш?»
Учень відповідає: «Чорну пляму». На що мудрець акцентує увагу юного джедая, що здоровезний білий лист той явно не помітив.
Фільм Німона про те, що іноді найжахливіші катастрофи можуть відкрити нові можливості та сенси. Він добрий, смішний, шалений і щирий.
Вважаю геніальним рішенням зробити Балістера геєм, бо цей нюанс виключає романтичний підтекст їх стосунків з Німоною.
Автори змістили наш фокус уваги на любов що стоїть вище всіляких умовностей, на відносини між різними особистостями, які можуть базуватися на співчутті, довірі і самопожертві. Показали, що прийняття важливіше за життя, а відторгнення страшніше за смерть. Німона може пережити будь-який фізичний біль, нестерпними для неї є лише дві речі – сліпа ненависть людей за те, що вона відрізняється, і неможливість бути собою поруч з іншими.
Доречі, бачила в українському сегменті купу хета на «неправильного» лицаря, але ніхто з коментарів чомусь не обурився на те, що сама Німона не має гендерної, вікової, расової чи видової ідентичності. Цей персонаж – це шоу образів, ролей і масок. І все що ми про неї знаємо – це те, що вона «інша», і дуже самотня.
На мою думку, фільм підтримує всіх людей, які мають фізичні, психічні, емоційні, соціальні, расові, гендерні, ідеологічні і т.д. відмінності, щоб вони стали трошки менш самотніми в світі «правильних» людей. А ці «правильні» люди стали уважнішими та терплячішіми до тих, хто поруч.
І ще «Німона» про підлітковий бунт і жагу справедливості, про те що не завжди ти поганий, якщо тобі в цьому світі не раді. Може, щось не так саме зі світом.

10 з 10, мастхев до перегляду.
П.с. а хто каже, що кіно не дитяче, то уявіть, що в цивілізованому світі є діти, які виховуються в родинах, де батьки однієї статі. А ще уявіть, що статистично серед ваших друзів та родичів можуть бути люди іншої орієнтації.
Невже від того ви будете їх менше любити?)