Рецензія №360

Фільм у жанрі трилер, що розповідає про дівчину, на ім'я На Мі, яка їдучи додому загубила свій смартфон в автобусі.

У світі стає все більше людей, які довіряють цьому прямокутничку абсолютно все своє життя до найменших дрібниць, створюючи таку собі віртуальну копію себе від соціальних мереж до роботи, тож втрата цього девайсу не аби як вганяє в паніку.

Зловмисник, що знайшов смартфон видає себе за іншу особу, каже, що зустрітись не може, а у телефона ненароком був пошкоджений екран, тож він залишив його в майстерні та оплатив ремонт. На Мі здивована таким вчинком, але вона вдячна за те, що її життя повернулося до ладу.

Без її відома працівник встановив програмне забезпечення за допомогою якого відстежує її повсякденне життя. Він повністю має доступ до її смартфона соцмережі, чати, камера, мікрофон. Водночас місцевий поліційний детектив розслідує справу серійного вбивці.

Фільм не винаходить чогось нового в жанрі, натомість вдало використовує класичні фішки переслідування в трилерах, але за допомогою технологій. Суть в тому, а чи не занадто багато ми покладаємось на те, що можна використати проти нас? Враховуючи, що це перший фільм 35 річного Кім Те Чжуна, який повністю зрежисований та написаний ним, вийшло доволі добре. Детективна лінія йде на фоні основного сюжету, що разом з фіналом достатньо, щоб зрозуміти методику злочинця. Теоретично я розумію, що можна було обіграти все складніше, хоча уявлення немає як. Але з іншого боку приймаючи той факт, що режисер та за сумісництвом сценарист немає досвіду, тож вести детективну лінію такої ж сили, як і трилерну він навряд чи зміг. І ми могли б отримати не трилер-детектив, а кашу.

Фільм можна дивитись, якщо ви хочете подивитись. Розчарувань не буде, якщо ви не сподіваєтесь на новий хіт усіх часів.