Рецензія №2888
"Апокаліпсис Z: Початок кінця" (2024) — це іспанський постапокаліптичний трилер від режисера Карлеса Торренса, знятий за однойменним бестселером Манеля Лоурейро. Картина пропонує поглянути на вже знайомий жанр зомбі-епідемії без зайвого голлівудського глянцу та пафосу: події розгортаються в сучасній Іспанії 2024 року, де глобальна катастрофа застає звичайних людей зненацька, перетворюючи звичні будинки на пастки, а пошук порятунку — на виснажливу боротьбу за виживання.
Про що?
Уявіть, що ви закрилися у власній квартирі, боретеся з депресією і намагаєтеся просто відгородитися від усього світу разом із улюбленим рудим котом. Але раптом навколо спалахує загадкова епідемія: за лічені години невідомий вірус перетворює звичайних людей на надзвичайно агресивних і швидких монстрів.
Те, що починалося як добровільна ізоляція, стає пасткою. Герою доводиться забути про апатію, шукати їжу, захищати дім, а згодом — вирушити в небезпечну подорож через усю країну, щоб знайти рідних. Це напружена історія про виживання звичайної людини без суперсил, де на кону стоїть кожна мить, а головними ворогами стають не лише скажені мертвяки, а й здичавілі люди.
Плюси фільму:
· Перша третина фільму, яка показує момент зародження та розгортання хаосу, вдалася найкраще. Автори майстерно передають психологічну напругу, розгубленість людей та атмосферу, яка багатьом глядачам нагадує початкові етапи пандемії COVID-19. Відчуття ізоляції в будинку показано переконливо.
· Попри обмежений бюджет порівняно з голлівудськими блокбастерами на кшталт "Світова війна Z", іспанська команда витиснула максимум із локацій. Похмурі пейзажі Галісії (Іспанія), покинуті вулиці, туман та руїни створюють потрібну гнітючу атмосферу справжнього постапокаліпсису.
· На відміну від багатьох дешевих фільмів жахів, де герої роблять абсурдні та нелогічні вчинки заради просування сюжету, більшість рішень головного героя виглядають раціональними та обдуманими для людини в подібній ситуації.
· Фільм дуже точно передає стан людини, яка закрилася від світу. Манель не просто ховається від небезпеки — він бореться з власними спогадами, відчуттям провини та апатією. Це робить його психологічний портрет набагато глибшим, ніж у більшості типових фільмів про зомбі.
Мінуси:
· Головний мінус — це те, що фільм практично не приносить нічого нового в жанр зомбі-апокаліпсису. Деяких глядачів він мало чим здивує.
· Фільм обривається на найцікавішому місці, готуючи ґрунт для продовження (оскільки це лише екранізація першої книги трилогії). Для тих, хто розраховував на завершену історію в рамках одного фільму, така розв'язка залишає відчуття незавершеності та розчарування.
· Незважаючи на сильну драму на початку та зворушливу лінію з котом, загалом фільм залишає відчуття "середнього" кіно. Він якісно знятий, але навряд чи запам'ятається глядачеві надовго чи викличе бажання переглянути його знову за кілька місяців.
Режисерська робота тут побудована на збереженні камерної напруги та психологічному зануренні. Карлес Торренс свідомо уникає ритму типових екшн-блокбастерів. Перша третина фільму вибудувана у сповільненому темпі. Режисер дозволяє глядачеві відчути задуху самоізоляції, побутову рутину та психологічний тиск новин про незрозумілу хворобу. Замість того, щоб кидати всі сили на масові руйнування (на що банально не вистачило б бюджету), режисер фокусується на "мікросвіті" головного героя. Режисеру вдалося утримати баланс між кривавим зомбі-горором і драмою про подолання горя.
Палітра фільму навмисно приглушена — переважають сірі, холодні сині та брудно-зелені відтінки. Світло вибудувано на контрастах: гнітючі темні приміщення, розрізані променями світла ліхтариків чи тьмяним екраном смартфона, що посилює відчуття небезпеки в темряві. Під час сутичок із зараженими камера стає рухомою (ефект ручної зйомки), але оператор уникає надмірного "тремтіння", завдяки чому бійки та гонитви залишаються читабельними, а не перетворюються на хаотичну кашу.
Сценарій. Величезний плюс сценарію — увага до побутових деталей виживання (як закрити двері, де взяти їжу, як діяти в обмеженому просторі). Герой не робить відверто ідіотських вчинків заради штучного створення конфлікту. Перша половина сценарію написана блискуче — епідемія показана крізь призму домашнього затишку, що поступово руйнується. Сценарій страждає від відсутності повноцінного завершення арки. Оскільки це пряма адаптація першої частини трилогії, фінал обривається посеред розповіді, залишаючи глядача ні з чим у плані сюжетної кульмінації.
"Апокаліпсис Z: Початок кінця" — це міцний, атмосферний і цілком якісний представник свого жанру, здатний непогано розважити любителів постапокаліпсису.
Про що?
Уявіть, що ви закрилися у власній квартирі, боретеся з депресією і намагаєтеся просто відгородитися від усього світу разом із улюбленим рудим котом. Але раптом навколо спалахує загадкова епідемія: за лічені години невідомий вірус перетворює звичайних людей на надзвичайно агресивних і швидких монстрів.
Те, що починалося як добровільна ізоляція, стає пасткою. Герою доводиться забути про апатію, шукати їжу, захищати дім, а згодом — вирушити в небезпечну подорож через усю країну, щоб знайти рідних. Це напружена історія про виживання звичайної людини без суперсил, де на кону стоїть кожна мить, а головними ворогами стають не лише скажені мертвяки, а й здичавілі люди.
Плюси фільму:
· Перша третина фільму, яка показує момент зародження та розгортання хаосу, вдалася найкраще. Автори майстерно передають психологічну напругу, розгубленість людей та атмосферу, яка багатьом глядачам нагадує початкові етапи пандемії COVID-19. Відчуття ізоляції в будинку показано переконливо.
· Попри обмежений бюджет порівняно з голлівудськими блокбастерами на кшталт "Світова війна Z", іспанська команда витиснула максимум із локацій. Похмурі пейзажі Галісії (Іспанія), покинуті вулиці, туман та руїни створюють потрібну гнітючу атмосферу справжнього постапокаліпсису.
· На відміну від багатьох дешевих фільмів жахів, де герої роблять абсурдні та нелогічні вчинки заради просування сюжету, більшість рішень головного героя виглядають раціональними та обдуманими для людини в подібній ситуації.
· Фільм дуже точно передає стан людини, яка закрилася від світу. Манель не просто ховається від небезпеки — він бореться з власними спогадами, відчуттям провини та апатією. Це робить його психологічний портрет набагато глибшим, ніж у більшості типових фільмів про зомбі.
Мінуси:
· Головний мінус — це те, що фільм практично не приносить нічого нового в жанр зомбі-апокаліпсису. Деяких глядачів він мало чим здивує.
· Фільм обривається на найцікавішому місці, готуючи ґрунт для продовження (оскільки це лише екранізація першої книги трилогії). Для тих, хто розраховував на завершену історію в рамках одного фільму, така розв'язка залишає відчуття незавершеності та розчарування.
· Незважаючи на сильну драму на початку та зворушливу лінію з котом, загалом фільм залишає відчуття "середнього" кіно. Він якісно знятий, але навряд чи запам'ятається глядачеві надовго чи викличе бажання переглянути його знову за кілька місяців.
Режисерська робота тут побудована на збереженні камерної напруги та психологічному зануренні. Карлес Торренс свідомо уникає ритму типових екшн-блокбастерів. Перша третина фільму вибудувана у сповільненому темпі. Режисер дозволяє глядачеві відчути задуху самоізоляції, побутову рутину та психологічний тиск новин про незрозумілу хворобу. Замість того, щоб кидати всі сили на масові руйнування (на що банально не вистачило б бюджету), режисер фокусується на "мікросвіті" головного героя. Режисеру вдалося утримати баланс між кривавим зомбі-горором і драмою про подолання горя.
Палітра фільму навмисно приглушена — переважають сірі, холодні сині та брудно-зелені відтінки. Світло вибудувано на контрастах: гнітючі темні приміщення, розрізані променями світла ліхтариків чи тьмяним екраном смартфона, що посилює відчуття небезпеки в темряві. Під час сутичок із зараженими камера стає рухомою (ефект ручної зйомки), але оператор уникає надмірного "тремтіння", завдяки чому бійки та гонитви залишаються читабельними, а не перетворюються на хаотичну кашу.
Сценарій. Величезний плюс сценарію — увага до побутових деталей виживання (як закрити двері, де взяти їжу, як діяти в обмеженому просторі). Герой не робить відверто ідіотських вчинків заради штучного створення конфлікту. Перша половина сценарію написана блискуче — епідемія показана крізь призму домашнього затишку, що поступово руйнується. Сценарій страждає від відсутності повноцінного завершення арки. Оскільки це пряма адаптація першої частини трилогії, фінал обривається посеред розповіді, залишаючи глядача ні з чим у плані сюжетної кульмінації.
"Апокаліпсис Z: Початок кінця" — це міцний, атмосферний і цілком якісний представник свого жанру, здатний непогано розважити любителів постапокаліпсису.
Вхід по QR (для ТВ)