Рецензія №2882

2012
The Expendables 2 то скоріше літературно щось накшалт гарматного м'яса. І так, назва не відповідає ані першому, ані другому фільмові. Хоча це й не проблема.
Початок дивився ледь не новим, скоріше за все ще на DVD, тож було питанням часу, коли дістатися цього ностальгічного проекту зірок бойовиков переважно минулого сторіччя.
Більший рівень мілленіальної ностальгії може викликати хіба що перша частина квадрології. Дуже багато екшену - дикого, шаленого, нереалістичного (штамп з чесним боєм аби похизуватися на базу), але будемо відверті, подібним грішила й класика жанру зі Сталлоне та Шварценеггером.
Перша поява Чака Норріса з мемами - прекрасний сервіс та приклад входження старої тоді улюбленої завжди зірки в новий час (жарт зі змією сюди).
Все заради естетики (сюди голі "банки" Террі Крюса) та берети (але вони справді фантастично пасують, особливо Стетхему).
Купа пасхальних яєць та самоіронії. Наприклад, антагоніста Ван Дамма звати буквально Vilain, тобто як лиходій, тільки з навмисною помилкою. Або натяк на вчені ступені Дольфа Лундгрена крізь його персонажа. До речі, з часів першого Універсального солдату він помінявся місцями зі своїм екранним ворогом. Ім'я одного з персонажів Біллі малий - відсилка до легендарної особу дикого заходу. 7/10