Рецензія №2817

2013)
А точніше Матч образи. Неофіційно aging bull aбо Роккі проти Скаженого бика.
Знову кіно зі старого доповномасштабновторгнен-списку. Пітер Сігал - режисер, відомий комедіями (третій Голий пістолет, Контроль за гнівом, рімейк Найдовшого ярду). Спортивний напрямок третього зазначеного тут фільму відбився й тут.
Очікування мав незначні, тому вони легко перевершились. По-перше, непогана сімейно-драматична лінія. По-друге, хоча тут можливо й не треба високий рівень акторського виконання, але якщо розглядати усі "несерйозні" фільми за участю Роберта де Ніро, тут він виклався у кращих своїх трагічних традиціях. Але і про комедійне амплуа свого віку не забув. По-третє, Кевін Гарт розкрився у якості коміка (можливо, актору озвучення також треба подякувати за внесок), але тут він трохи веде, а не тільки перебуває в тіні персонажів першого плану (як наприклад у 40річному незайманому).
Прикопуватись до реалізму не буду - він адекватний жанру, це можна пробачити. У деякому сенсі актори молодшого покоління тут ніби більше старалися - наприклад фактурний Джон Бернтал порівняно зі Слаєм. Хоча останньому в силу персонажа може це й не було потрібно. Втомлений життям робочий заводу в принципі не має бути артистичним.
Бонусом прикольне камео Тайсона та Голіфілда в кінці. А от за наїзд на змішані бойові мистецтва ляща. 7/10