Рецензія №2806

1976
По-перше, враховуючи Роккі, гарний був рік у кіно. По-друге, історія мого перегляду класики та найкращого фільму Мартіна Скорсезе з бачених вельми особиста..
У частковому сенсі перша колишня з 2011-2012 (та сама, що показала мені великого Лебовські) вже під час кризи відносин скинула кадри з "Водія таксі", де Тревіс Бікл вже вистриг ірокез на голові та сказала, що я зовнішньо схожий на нього. Може спрацювало співпадіння зачісок деякий час, а може й те, що дуже важко переживав розставання. Тому був деякий психічний злам, хоч і значно легший, ніж у протагоніста даної стрічки.
Власне чому такий культ? Максимально комфортний темп оповіді, майстерно вписаний ненав'язливий саундтрек (додає атмосфери), багатомірно прописаний центральний персонаж, ХАРИЗМА і звісно цитати. Легендарна імпровізована сцена з пістолетом навпроти люстерка скоріше за все вже присутня у підручниках із акторської майстерності. А якщо ні, то їй варто було би. Найкраща роль у більше ніж об'ємний фільмографії Роберта де Ніро? Чом би й ні.
Розкриття теми ПТСР актуалізує фільм у сучасній Україні. Любовні негаразди в принципі можуть бути актуальні завжди та всюди. Гіпнотична сцена лицимірства сутенера Гарві Кейтеля і малолітньої повії Джоді Фостер. Цей фільм як сон, що ви будете згадувати. Фрагментарно переглядав безліч разів. Без жодних коливань і перебільшень, один із ледве 20 фільмів із 1250+ на 10/10