Рецензія №2790

Ліонці (2011)
Або Люди Ліона»з англійської прокатки Історія банди.
Французько-бельгійський фільм Олів'є Маршаля, до списку потрапив максимально випадково через плутанину. Одна з прокатних назв - Недоторканні, що як мінімум кіно 80х про Аль Капоне і компанію та того ж року популярний 1+1. Хоча банда і тут називалась так.
Побачивши похмурий постер та зазначену в жанрі кримінальну драму, більше ніж просто не помилився. Бо знайшов прихований діамант.
Концептуально не те щоби щось нове. Так, це знову багатомірна історія про переплетені шляхи бандитів із дитинства й до старості. Про дружбу та зраду. Подібне було в одного разу в Америці. Але реалізація на високому рівні. Щось невловиме чіпляє. Французи вміють у кіно. Причому різне. І це як альтернатива домінації США дуже важливо для мене.
Чекі Каріо тут не такий "хамелеон", як раніше. Безперечно краща його роль. Жерар Ланвен у одній із головних неймовірно могутній. Дімітрі Стороге у тій самій ролі, стилізованій під молоді 70ті, майже не відстає. Їх зображення шиттєвого шляху протагоніста може й не настільки легендарне, як Віто Корлєоне у Роберта де Ніро й Марлона Брандо, проте щось із цієї опери. Причому з першим зазначеним і манера помірно схожа.
Жорстоко, драматично, на реальних подіях без претензії на документальність. У гарному сенсі художньо.
Пасхальне яйце: якщо вдається, що персонаж Нік «Грек» вкрадений із Lock, stock, 2 smoking barrels кінця 90х.. у гуглі є інформація про його історичний прототип ще до подій Les Lyonnais. 9/10