Рецензія №2782

1992
Знаменитий однойменник Рідлі Скотта дивився у кінотеатрі. Роками потім якось натрапляв на інші стрічки з цією назвою. Роуді Геррінгтон зняв першу, що знайшов у перекладі українською.
Отримав непогану соціальну драму про бокс. Достатньо брудний, напівлегальний. Де судді можуть іноді заплющити очі на удари зі змішанних бойових мистецтв. Не тільки участю Кьюби Гудінга молодшого, а й духом кіно перегукується з фільмами про чорне гетто. Чудес акторства не виказує, форма переконлива для боксера вдосталь. Джеймс Маршалл у головній ролі достатньо дерев'яний, проте для спортсмена це й не проблема. Тому антагоніст у виконанні Браяна Деннегі (Перша кров) перетягує ковдру глядацької уваги на себе.
Наявні кліше про перелам перемоги. Бої достатньо брутальні та видовищні. Кримінальна лінія про вулиці атмосферна й переконлива. Хоча сценарій періодично сируватий (є незавершені гілки). Значно повніші, ніж у бійці з Уолбергом, але все ще 7/10