Рецензія №2774

1971
Загалом 70ті дуже цікавий час у кіно. Як на мене, саме тоді трапилися пару революцій у цій галузі мистецтва. Проте якщо Чужий у 1979 обігнав свій час на декілька декад уперед графічно, то початок серії про Келлагана скоріше динамічно.
Більшість фільмів 1960х і раніше у 2010х та пізніше сприймаються якщо не нуднувато для пересічного глядача, то як мінімум неквапливо. Стрічка Дона Сігела проте вперто не хоче знати. Начебто й нічого надзвичайного, але харизма Клінта Іствуда та яскравого лиходія Едрю Робінсона (Повсталий із пекла) роблять справу. Для мене безперечно кращий бойовик 1970х (хоча і конкуренція в жанрі тоді ще не була настільки щільною). Ну і звісно гарне кіно не може не породжувати меми. Кількості посилань до цитати нижче позаздрить багато яка класика кінематографу:
«Я знаю, про що ти зараз думаєш: "Він вистрілив шість разів чи тільки п'ять?" Чесно кажучи, у цій метушні я й сам збився з рахунку. Але це "Магнум" калібру .44, найпотужніший револьвер у світі, який здатне знести тобі голову. Тож ти маєш запитати себе: "Чи поталанить мені сьогодні?" Ну що, почуваєшся щасливим, паскудо?» 9/10