Рецензія №2731

2008)
Точніше гуантанамської затоки.
Перша частина (про поїздку до Білого замку) трилогії була для мене культовим фільмом епохи телебачення. Цю (другу) фрагментарно бачив (переважно початок) також по телевізору, а третя встигла потрапити до списку 2021- як різдвяний фільм.
Спершу продовження пропонує краще, на чому виїжджав попередник (наздвичайно сміливі хтиві, абсурдні та огидні жарти) і навіть більше (соціальний коментар, етнічні й расові стереотипи та сатира). У сукупності з харизмою героїв та чудовим камео Ніла Патріка Гарріса суміш неодноразово вибухає і враження летять у космос як про ту саму одну з найкращих і смішніших комедій взагалі. Але їй, на відміну від ромкомів, максимально не пасує розгортання у мелодраму в кінці. Тому чудеса трапились у стрічці, але не трапились у її сприйнятті, а перша лишається трохи кращою за другу. 7/10